Лазурівка
Лазурівка (Cyanistes caeruleus) є дрібный синицёвый співак шыроко росшыреный в мірній і субарктічній Европі і западній Азії.
Опис
[едітовати | едітовати жрідло]- Довжка тїла: 11-13 cm
- Роспятя крыл: 20 цм
- Вага: 11 ґ
Їй шпеціфічнов ознаков, котра єй одрїзнять од подобной звычайной синицї, є синє тимя головы і тмава смуга через очі і спідню часть горла. Чоло і лиця мать білы, затылок, крыла і хвостовы пірка синї, хырбет жовткасто зеленый, бріхова часть тїла є сирово жовта з узков чорнов смужков, ногы синяво сивы і фарба оч тмаво бура. Молоды синицї суть наперед сивы із світло синєм надыхом на крижах, пізнїше здобывають выразне жовтїше зафарблїня як їх родічі.
Хованя
[едітовати | едітовати жрідло]Лазурівка є сталый вид. Жыє в листяных і змішаных лїсах, парках, алейах, загородах, але і в сентрах векшых міст. На зиму творить змішаны ґрупы а тыж як другы виды синицї вынимать ся і тот вид незвычайнов чіперностёв і велёраз під час гляданя стравы вісить долов головов. Неприязны хвилї перебывать скрыта в невеликій ямцї в земли. Лазурівка ся найчастїше озывать выразным „ті-ті-ті“, як варовный звук хоснує выразне „чіір“.
В природї ся звычайно дожывать 1,5 рока.[1]
Страва
[едітовати | едітовати жрідло]Лазурівка належыть міджі цїнных пожерачів рослиновых шкодцїв, як суть наприклад гусеніцї мотыля, вшелиякы мушкы, хоць на ярь любить обжерати і молоды квітя листяных стромів або різне насїня, особливо пак сонячніцёвы. В зимушнім часї собі страву рада спестрить бурьскыма орїшками або шмальцём в сітьцї.
Розмножованя
[едітовати | едітовати жрідло]Гнїздить в дуплах стромів або в деревяных будьках завішеных на стромах а до свого гнїзда ся вертать каждый рік.
Як є їй гнїздо огрожене, зъїжыть хохолку на голові, зачне сычати і до предатора неогрожено клювати. Гнїздо собі будує звычайно з мохів, піря або різной травы а єдну аж дві зношкы яєць кладе міджі апрілём і маём. Єдна зношка бывать в порївнаню з іншыма співаками дуже богата і обычайно рахує сїм аж дванадцять білых, червенкасто флякастых яєць.
Саміця на яйцях сидить 12-14 днїв.
Молодята опущають гнїздо по 17-18 днях жывота.
Таксономія
[едітовати | едітовати жрідло]Лазурівку першыраз описав Карл Лінней в роцї 1758 в своїм дїлї Systema naturae (Сістема природы) під науковым іменом Parus caerulaus.[2]
Розознаваме у нёй дакілько підвидів:[3]
- Cyanistes caeruleus caeruleus - векшына ареалу виду в Европі.
- C. caeruleus obscurus - брітаньскы островы.
- C. caeruleus balearicus - Балеары.
- C. caeruleus ogliastrae - Піренейскый півостров, Корзіка, Сардінія, южна Ґреція і Крета.
- C. caeruleus orientalis - область міджі Волґов і Уралом.
- C. caeruleus satunini - Крім, Кавказ.
- C. caeruleus calamensis - Ґреція.
- C. caeruleus raddei - Іран.
- C. caeruleus persicus - Іран.
- C. caeruleus teneriffae - остров Тенеріфе (Канарьскы островы).
- C. caeruleus ultramarinus - северна Африка.
- C. caeruleus cyrenaicae - Лібія.
- C. caeruleus degener - Канарьскы островы - часто триманый як самостоячій вид.
- C. caeruleus ombriosus - Канарьскы островы - часто триманый як самостоячій вид.
- C. caeruleus palmensis - Канарьскы островы (остров Ла Палма) - часто триманый як самостоячій вид.
Референції
[едітовати | едітовати жрідло]
- ↑ http://www.garden-birds.co.uk/information/lifespan.htm
- ↑ (Латиньскы) Linné, C. (1758). Systema naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis. Tomus I. Editio decima, reformata.. Holmiae. (Laurentii Salvii)., 190. “P. remigibus caerulescentibus : primoribus margine exteriore albis, fronte alba, vertice caeruleo.”
- ↑ http://www.biolib.cz/cz/taxon/id8948/
Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Sýkora modřinka на чеській Вікіпедії.