Земна кора
8. Океанска кора 9. Континентална кора 10. Границя Мого
11. Седиментны горнины 12. Базалт 13. Гранит 14. Плащ Землѣ
15. Напрям всуваня ся океанской плиты под континенталну
16. Линия субдукции
Земна кора, англ. Earth crust — верхня шкарупина Землѣ зоз граничнов грубостьов 75–80 км, минималнов 3–4 км, середньов густотов 2,8 г/цм3.[1]
На глубках около 5–70 км лежить границя Мого, котра практично е границьов межи земнов коров а земным плащом.[2] Земна кора въедно з верхньов густѣйшов частьов плаща творять литосферу.[1]
Максимална грубость земной коры досягать ся на мѣстах, де ся утворили горы, иншак 24–45 км. Земна кора океанска тонша: 2–10 км. Вѣк найстаршых горнин земной коры сягать 4 милиарды рокы.[2]
Океанска земна кора мать, як и континентална свои поднятя и яркы. В мѣстах океанскых хребтох грубость океанской земной коры наростать до 20–30 км и веце.[1]
В континенталной корѣ розличують пасма гранитне и базалтове, котры роздѣлять т. зв. границя Конрада.[2]
Подля теории, закладеной на анализѣ сейсмичной активности, поважуе ся, же океанска земна кора не мать гранитне пасмо, але дакотры геологы твердять, же таке заключѣня хыбне, а тота интерпретация сейсмологии некоректна.[1]
Жерела и одказы
[едітовати | едітовати жрідло]- Мала гірнича енциклопедія. В 3 т. / за ред. В.С. Білецького. – Донецьк : Схід. видав. дім, 2013. Том 1. ISBN 966-7804-14-3
- Петров О.В. (гл. ред.) Геологический словарь в трех томах. Изд. третье. — СПб.: Изд-во ВСЕГЕИ. ISBN 978-5-93761-246-5