Перейти до вмісту

Генотип

Матеріал з Вікіпедія
Процент блондинох (свѣтлы волосы и небовы очи) серед италианскых воякох, наруковавшых в роках 1850-1868. Выразно найвекшы величины суть на граници з Нѣмцями и Славянами

Генотип, од гр. γένος 'род' и τύπος 'взорчик' — вкупность генох конкретного организма. Генотип — дѣдична основа организма, едина система сполудѣючых генох, носич генетичной информации — контролуе формованя вшиткых властностей организма.[1][2]

Термин принюс до наукы данскый биолог Вилгелм Лудвиг Йогансен (1857-1927).[3]

Генотип и фенотип

[едітовати | едітовати жрідло]

Генотип е цѣлый комплет генох организма, включно з положѣньом генох в хромосомах. Подробно описати генотип и найпростѣйшого организма не е можне, бо каждый генотип обсягуе множество генох, о ествованю котрых ани не знаме.[4] Подля сучасных представ число генох у вида Drosophila melanoqaster (плодова мушка) — 14 тысяч, у вида Gallus gallus (курка) 13 тысяч, а у вида Homo sapiens — 21 тысяча.[5]

На практицѣ о притомности конкретного гена в генотипѣ организма мож судити з фенотипичного ефекта того гена. Иншак кажучи, генотип проявлять ся в фенотипѣ. Напримѣр, в генотипѣ Италианох притомный блонд-ген, але проявлять ся найвеце в условиях сѣверных, горскых.

Жерела и одказы

[едітовати | едітовати жрідло]
  • Ауэрбах, Ш. Генетика. Москва: Атомиздат, 1966. русс.
  • Сиволоб А. В. и др. Генетика : підручник. — К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2008. - 320 с. ISBN 975-966-439-108-2 укр.
  • Тимченко А. Д. Краткий медико-биологический словарь. Киев. Вища школа. 1988. ISBN 5-11-000102-2 русс.
  • УСЭС: Украинский советский энциклопедический словарь в трех томах. / Кудрицкий А.В. и др. (ред.). Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии им. М.П. Бажана. К., 1988. Том 1. ISBN 5-88500-001-8 русс.
Commons
Commons
Вікісклад має мултімедіалны дата на тему:
  1. УСЭС, том 1, с. 395.
  2. Тимченко А. Д., с. 88.
  3. http://bse.sci-lib.com/article056289.html Йогансен Вильгельм Людвиг. //Большая Советская Энциклопедия.
  4. Ауэрбах Ш., с. 51.
  5. Сиволоб А. В. и др., с. 19.