Мигаль Финцицкый

Матеріал з Вікіпедія
(Напрямленый з Фінцицький Міхай)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мигаль Финцицкый
Уроджѣня Fincicky Mihály
cептембра 22, 1842(1842-09-22)
Унгчепель, дн. Вельке Капушаны, Мадярске кральовство
Умертя януара 27, 1916 (73 р.)
Унгвар, Мадярске кральовство
Занятя мер Унгвара, фолклориста
Язык творов мадярскый
Народность Мадяр
Подданство австро-мадярске
Час творбы 1880–1894, 1904–1916
Вызначны роботы Угро-руськы народны казкы

Мигаль Финцицкый мад. Fincicky Mihály (Унгчепель, жупа Унг, 22. септембер 1842Унгвар, 27. януар 1916) быв адвокат, литературный товмач, збератель народных спѣванок и казок, варошскый голова Унгвара.

Мемориална табла Финцицкого

Биография[едітовати | едітовати жрідло]

Родив ся в мадярской родинѣ в валалику Унгчепель в жупѣ Унг, котрый валалик уж од року 1914 став ся частев мѣста  Вельке Капушаны (днесь то е улиця Чепель). Учив ся в Пряшовѣ, в Егерѣ, на Унгварской гимназии, пак на Будапештской универзитѣ, де року 1867 достав диплому правника. В Будапештѣ дебутовав з литературнов творбов яко товмач з русской литературы в часописѣ Pesti Hölgyi Divatlap.  Вернувши ся до Унгвару, практиковав як адвокат. Од року 1880 из едным перерывом аж до смерти быв мером Унгвара. Погребеный в Ужгородѣ, а на улици Духновича, ч. 23, еще ся заховала скромна партерова хыжа, в котрой жив до смерти.

Мигаль Финцицкый заслужив собѣ статус вызначной особы мѣст Вельке Капушаны и  Ужгород.

Родинный дом Финцицкого

Главны роботы[едітовати | едітовати жрідло]

Русинскы етнографичны зберькы[едітовати | едітовати жрідло]

Мигаль Финцицкый лишив за собов добру память у Русинов. Еще в своих молодых роках, главнѣ в 1860-х, организовав ентузиастов  на збераня русинского фолклора. Позберав 92 русинскы казкы и 339 спѣванок. Спѣванкы опубликовав (в товмачѣню по мадярскы) уже року 1870. В своих послѣдных роках потовмачив про публикацию 40 лѣпшых русинскых казок, але за живота не удало ся му их опубликовати.  Тоты были опубликованы в Будапештѣ року 1970 (A vasorrú indzsibaba), в украинском товмачѣню (и идеологичной переробцѣ) — в Ужгородѣ в рр. 1974 и 1975 (Таємниця скляної гори), по русинскы  во формѣ веб-книгы в року 2016 (Угро-руськы народны казкы). Оригиналы зберькы Финцицкого доднесь не найдены.

Иншы роботы[едітовати | едітовати жрідло]

Року 1871 выдав властным накладом двохтомник своих товмачѣнь Orosz beszélyek (Русскы повѣданя). Окрем широко познатых авторов (Пушкин, Тургенев), Финцицкый зознамив мадярского читателя з непознатыма дотогды литераторами (Батюшков, Вяземскый, Давыдов, Державин, Жуковскый, Крылов, Ломоносов).

Финцицкый в меншом обсягу робив тыж товмачѣня зо словацкого и румынского фолклора.

Заслужуе на увагу в аспектѣ етнографии его робота Жупа Унг (Ung vármegye), котра достала мѣсто в  XVIII. томѣ енциклопедии Австро-Мадярска Монархия в словѣ и образѣ (Az Osztrák-Magyar Monarchia Írásban és Képben), выданом року 1900.

Жерела[едітовати | едітовати жрідло]

Публикации Мигаля Финцицкого[едітовати | едітовати жрідло]

  • Fincicky Mihály: Magyar-orosz népdalok. Pest, 1870.
  • Fincicky Mihály: A vasorrú indzsibaba. Kárpát-ukrajnai népmesék. Ortutay Gyula utószavával, Budapest, 1970.
  • Таємниця скляної гори. Закарпатські народні казки, зібрані Михайлом Фінцицьким. Вид. «Карпати», Ужгород, 1974. [1] [2]
  • Угро-руськы народны казкы. Зберька М. Финцицкого. Русинська Веб-книга. 2016. [3] [4]