Середнїй довбач

Середнїй довбач

Dendrocopos medius

Середнїй довбач (Dendrocopos medius) є середнї великый вид дятлообразного птаха з родины дятловых (Picidae).

Опис

Є лем дакус меншый як великый довбач (D. major), але разом очівісно векшый, як довбач малый (D. minor). Росте до довжкы 20–22 цм а роспятя крыл мірять 33–34 цм, вага колыше міджі 50–58 ґ. Хырбет і крыла мать блищачо чорны, біло флякасты, з кулятым білым фляком на крылах коло плеч. Хвіст є чорный з білыма, тмаво смужкованыма вонкашнїма пірками. Тимя мать червене без чорного краю, шыёва смужка чорна, незаперта. Бокы суть сиво смужкованы, грудь світло жовта а бріх і спіднї кровкы хвоста ружовы. Дзёбак є кус куртый, слабшый, світло сиво зафарбленый. Із вшыткых видів довбачів в Европі мать найменше розвинутый сексуалный діморфізм очівісный лем на червеній чапочцї, котра є у саміць дакус куртша а на заднїм краю брудно помаранчово жовта.

Од подобного сорокопуда великого ся одрізнять головно червеным тимём, іншаков кресбов головы, світлишыма спіднїма кровками хвоста, сивым смужкованём на боках тїла і слабшым дзёбаком.

Озывать ся выразным „ґик“, часто і швыдко за собов, або скынчавым „квеег“. Бубнує лем рїдко.

Росшырїня

Жыє на россяглій теріторії Европы, в меджах од Канатерьскых гор кріз Піренеї, велику часть Франції, Белґії а середнёй Европы аж по западный край европской части Росії; засягує тыж на Кавказ а до Ірану а Іраку в Малій Азії. Є то сталый птах.

В середнїй а выходній Европі гнїздить головно в низинах і горбковых країнах, максімално по 900 м н. м.. В Італії, на Балканї і в Турції але гнїздить аж по 1 700 м н. м. а на Кавказї і в Іранї іщі высше.

Европска популація того виду є гадана на 140–310 тісяч гнїздячіх парів; набогатше є притім росшыреный в середнїй і выходній Европі.

Біотоп

Жыє переважно в листяных лїсах з перевагов старых дубів, менше чіслено пак в далшых тіпах листяного лїса, в змішаных лїсах, великых садах і парках. Найважнїша є великость залїсненой плохы. Барже перерваны лїсовы поросты меншы як 10 гектарів заселює лем малоколи.

Страва

Страву глядать головно в корунах стромів. Жывить ся переважно хробаками і мурянками, але в меншім множестві тыж різныма плодами, насїнями ці мязґов. До дерева барз часто не сїче а в дереві жыючі інсекты і ёго ларвы зато здобывать лем спід верьхнёй верствы або одтягнутых кусів скоры.

Гнїздїня

Поглавно дозрївать уж на кінцї першого рока жывота. Є моноґамный. Гнїздить в дутинах стромів, як собі сам глубить в кменях або силных конарях з мягкым деревом, звычайно у вышцї 5–10 м над землёв. На їх тесяню, котре тырвать звычайно 2–4 тыжднї, ся дїлять обі поглавя; в конечнім штадію бывають шырокы згруба 12 цм і глубокы 20–35 цм із вступнов дїров з діаметром найменше 34 мм. Даколи тыж схоснувать опущены дутины великых довбачів або малых довбачів, котры росшырює, ці обсаджує єдну властну дутину вецераз. В середнїй Европі зачінать гнїздить найскорше на початку апріля. Шторік кладе звычайно єдну зношку з 5–6 (4–8) білыма, блищачіма, 23,2 x 18,5 мм великыма яйцями, на котрых сидять обоми родічі 12–13 днїв. Молодята пак гнїздо опущають по 20–24 днях.

Референції

Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Strakapoud prostřední на чеській Вікіпедії.