Польско-литовска уния

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Образок на честь унии Польщи и Литвы

Польско-литовская уния — военно-политичне споенецтво Польского кральовства и Литовского великого княжества од року 1385, котре наконець привело ку створѣню в року 1569 сполочной державы, познатой яко Рѣчь Посполита. В роках 1386–1392, 1447–1492 и 1501–1569 Польша и Литва мали сполочного монарха, в иншых добах уния была чисто династична. В роках 1440–1444 ествовала польско-мадярска уния, в 1490–1526 — чешско-мадярска уния под панованьом польско-литовской династии Ягеллонох.

Польске кральовство и Литовске велике княжество координировали свои интересы од часу роздѣлѣня галицко-волынского наслѣдства при Гедиминѣ. Двѣ державы объективно вязали такы факторы, яко татаро-турецка грозьба на югу и експанзия крестоносцьох на сѣверѣ. Споенецтво мало форму такых уний:

Жерела[едітовати | едітовати жрідло]

  • Halecki O. Dzieje unii jagiellońskiej. — T. 1-2. — Kraków, 1919—1920.
  • Kutrzeba S., Semkowicz W. Akta Unji Polski z Litwa, 1385—1791. — Kraków, 1932.

Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Польско-литовские унии на російскій Вікіпедії.