Павло (апостол)

Матеріал з Вікіпедія
Апостол Павло

Апостол Павло (нар. на початку 1 ст. — † міджі 63 і 67 рр.) — найвызначнїшый раннёхрістіаньскый місіонарь, «апостол народів» тай єден з першых богословів хрістіанства.

Жытя[едітовати | едітовати жрідло]

Походжіня[едітовати | едітовати жрідло]

Походив з єврейской глубоко реліґійной родины, мав перше імя Савло, належав до колїна Веніамінового, найменшого з колїн ізраїлевых і очівісно быв названый на честь леґендарного героя веніаминян — царя Саула. Павло ся народив в містї Тарсі (Кілікія) у Малій Азії, яке тоды было славне своёв ґрецьков академіов і освіченостёв своїх жытелїв. Здїдив од свого няня римске обчанство, зато мав і друге, латиньске імя Тарсянина — Paulus чі Paullus(малый), Павло, яке він часто поужывать в своїх посланях. Євангеліст Лука в Дїях Апостолів го называть Савлом а другым іменом Павло лем рїдко. Значіть Савло не змінив своє імя через навернутя на Павло, а лем мав два імя Савло/Павло і хосновав їх без видимой перевагы. Пышыв ся тым, же не быв елліністом, і повив о собі «я, обрїзаный восьмого дня, з роду Ізраіля, з племена Веніяминового, єврей із євреїв, фарізей за Законом.» , сокотив язык няна і традіції предків.

Освіта у Єрусалимі[едітовати | едітовати жрідло]

Подалшу освіту здобыв в Єрусалимі в школї відомого рабіна Гамалиїла. Неуважуючі на приналежность до партії фарізеїв, быв чоловіком вольнодумным і знателём ґрецькой мудрости. За єврейскым звычаём молодый Савло вывчів ремесло робити, яке му потім допомогло заробляти на прожыток властнов працов. Можливо, тото є непрямым свідчіням того, же ся Павло зберав стати: за навчаня Торі не годно было брати грошы, зато вшыткы рабіны собі заробляли на жытя тым ці іншым ремеслом. У посланях Павло не раз споминать, же не быв тягарём про громаду, накілько годовав ся сам. Ці быв Павло неженатым або вдовцём в Новім Завітї неписано єднозначно, єднак він сам повідать «Говорю к неженатым і вдовам: добрї їм, як остануть они так як і я. Павло пройшовши курз Закону і коментарь до нёго, быв напевно свідком першых промов першомученика Стефана, якы го дуже образили. На стрїчі старшых Савло «дасть голос» заєдно із садукейсков партіёв згрозеный підрыванём авторітыХраму. Стане ся з пресвідчіня певным гонителём ранных хрістіан і фактічно веде їх перенаслїдованя. Богатёх Назарян увязненых; в чеканя процесу їх змушують зречі ся імені Ісусового. Савло почув, же єресі ся шырять дале і єдным з центрів ся став Дамашк. Він іде до першосвященика Каяфи з просьбов ёму дати повну міц, же поглядать сектантів і з охоронов їх приведе до Єрусалима. Першосвященик охоче дасть Савлові листы до провідників дамаськых синаґоґ.

Навернутя на шляху до Дамашку[едітовати | едітовати жрідло]

Але під час своёї подорожі до Дамашку (з метов перенаслїдованя хрістіан) мав віджіня Хріста, потім ся став незнавным апостолом хрістіанства. Опівдні в дорозї ёго і супутників несподївано осяяло світло з неба. Він упав на землю і почув небесный голос: «Савле, Савле, чом ты ня перенаслїдуєш?». На што Савло повив: «Хто ты, Господе?». І чув одповідь: «Я Ісус, котрого ты перенаслїдуєш. Встань же та ідь до міста і тобі повідять, што маш робити». Здивованого і солїпленого Савла привели до Дамашку, де по стрїчі з учнём Хріста Ананіём він прозрів, а той повив: «Бог отцїв нашых выбрав тебе, жебы ты волю ёго зрозумів і жебы відїв ты Праведника, і чув голос із уст Ёго. Бо будеш ти свідком Ёму перед вшыткыма людми…»

Проповідницька дїятельность[едітовати | едітовати жрідло]

Апостол Павло (барельєф на Капліцї Боїмів)

Павло в Посланю до Галатів повідомлять, же він по Дамашку не пішов до Єрусалима, але выправив ся проповідовати до Аравії, по чім ся вернув до Дамашку. По навернутю Павла до хрістіанства і сповнїня Святым Духом інші Апостоли з недовіров ся поставили до нёго і сполковали ся через посередника — Апостола Варнаву, з якым Павло згодом здійснював апостольскы роботы в Антіохії, Македонії, Афінах, Солуні, Корінфі і Ефесі. І лем через три рокы він ся одважыв стрїтити ся з апостолом Петром. Заручівшись підпоров апостола Петра, Павло ся заставив в Антіохії, де ёго сполочниками ся стануть Варнава і Марко.

Потім Павло іщі 14 років ся занимать проповідницькым служіням в Сірії і Кілікії, де він выкликать нарїканя з боку юдеїв-хрістіян (фарізейской єресі) за заперечіня необходности обрїзаня. Перекы міджі приверженцями Павла і ёго противниками вымогають скликаня Апостольского собору. На апостольскому соборї в 48-49 р. высловив рїшуче пересвідчіня, же про навернутя язычників до хрістіанства є вырїшалнов віра в Хріста, а не приналженость до юдейской реліґії. . Ефесяни спалюють чаклуньскы книгы по роповіді апостола Павла.

Апостол Павло ся став ревным проповідником Євангелія в Палестинї, Ґреції, Малій Азії, Італії і іншых реґіонах антічного світу. Згодно з книгов Дїянь апостолів, в часї святкованя недїльного дня в Троадї апостол Павло воскресив юнака на імя Євтихій, якый сидїв на вікнї і, заснувши, упав вниз з третёго поверху. Проповідуючі слово Боже, Апостол Павло зцїлёвав важно хворых, але зазнав перенаслїдовань і нападів. Кілько разів він быв чудесным чіном врятований Господом (по побитю камінями і потоплїна корабля).

Референції[едітовати | едітовати жрідло]

Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Павло (апостол) на україньскій Вікіпедії.

Жрідла[едітовати | едітовати жрідло]

Олександр Мень. Перші Апостоли. Львів. Свічадо. 2006 р. 228 с. ISBN 966-395-015-4

Література[едітовати | едітовати жрідло]

Общі працї:

Теолоґічны працї:

  • Georg Eichholz: Die Theologie des Paulus im Umriss. Neukirchener Verlag, Neukirchen-Vluyn 1991, ISBN 3-7887-0527-2
  • Hans Hübner: Die Theologie des Paulus und ihre neutestamentliche Wirkungsgeschichte. In: Biblische Theologie des Neuen Testaments Band 2, Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 1993, ISBN 3-525-53587-2.
  • Claudia Janssen u. a.: Paulus. Umstrittene Tradition, lebendige Theologie; eine feministische Lektüre. Christian Kaiser, Gütersloh 2001, ISBN 3-579-05318-3
  • Ernst Käsemann: Gottesgerechtigkeit bei Paulus. In: Exegetische Versuche und Besinnungen. Auswahl. Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 1964, ISBN 3-525-53574-0, S. 181–193
  • Albert Schweitzer: Die Mystik des Apostels Paulus. Mohr, Tübingen 1981, ISBN 3-16-143591-5
  • Gerd Theißen: Psychologische Aspekte paulinischer Theologie. Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 1993, ISBN 3-525-53566-X

Біоґрафії/Хронолоґія жытя Павла:

  • Friedrich W. Horn: Das Ende des Paulus. Historische, theologische und literaturgeschichtliche Aspekte. Walther de Gruyter, Berlin 2001, ISBN 3-11-017001-9
  • Alois Prinz: Der erste Christ. Die Lebensgeschichte des Apostels Paulus. Beltz & Gelberg, Weinheim 2007, ISBN 978-3-407-81020-5
  • Rainer Riesner: Die Frühzeit des Apostels Paulus. Studien zur Chronologie, Missionsstrategie und Theologie. Mohr, Tübingen 1994, ISBN 3-16-145828-1
  • Alfred Suhl: Paulus und seine Briefe Beiträge zur paulinischen Theologie. Katholisches Bibelwerk, Stuttgart 2005, ISBN 3-460-03054-2

Нехрістіяньскы аспекты:

  • Alain Badiou: Paulus. Die Begründung des Universalismus. Verlag Sequenzia, München 2002, ISBN 3-936488-00-2
  • Schalom Ben-Chorin: Paulus. Der Völkerapostel in jüdischer Sicht. Gütersloher VA, Gütersloh 2006, ISBN 3-579-05345-0
  • Jacob Taubes: Die politische Theologie des Paulus. Vorträge. Fink, München 2003, ISBN 3-7705-2844-1

Археолоґія:

  • Michael Hesemann: Paulus von Tarsus. Archäologen auf den Spuren des Völkerapostels. Sankt Ulrich Verlag, Augsburg 2008, ISBN 3-86744-024-7
  • Peter Pilhofer: Philippi. Mohr Siebeck, Tübingen 1995ff.
  1. Die erste christliche Gemeinde Europas. 1995, ISBN 3-16-146479-6.
  2. Katalog der Inschriften von Philippi (Wissenschaftliche Untersuchungen zum Neuen Testament; 119). 2000, ISBN 3-16-146518-0
  • Paul Trebilco: The early Christians in Ephesus from Paul to Ignatius. Mohr Siebeck, Tübingen 2004, ISBN 3-16-148271-9.

Одказы[едітовати | едітовати жрідло]