Александер Павловіч
Александер Павловіч | |
---|---|
Бронзова пластіка Александра Павловіча во Свіднику | |
Чинность | поет, писатель, будитель |
Горожанство | Австро-Угорьско |
Уроджѣня | 19 септембра 1819 Шаріське Чорне |
Упокоеня | 25 децембра 1900 |
Свідник (Австро-Угорьско) | |
Язык творов | русиньскый |
Magnum Opus | |
Песник для маковецкой руской детви, Венец стихотворений | |
Александер Павловіч на Вікіскладѣ VIAF:13718306; GND:1025614100; LCCN:n84159322; FAST:138116; BHS:45387; OL:OL6898451A; GKG:/g/121jt7sf;
|
Александер Павловіч (*19. септембра 1819, Шаріське Чорне (нынї Окрес Бардеёв, Пряшівскый край, Словеньско) — †25. децембра 1900, Свідник) — русиньскый поет, публіціста, фолклоріста, церьковный і културно–освітній дїятель.
Біоґрафія
[едітовати | едітовати жрідло]Уродив ся 19. септембра 1819 в селї Шаріське Чорне, в родинї отця Ивана Павловича, священика, і матерї Анны Гладишовской, дївкы священика. Александер быв пятым сыном у фамилії. Мав 4 рокы, коли умер му отець, 9 рокы, коли умерла му мати.[1] Як сирота 3 рокы побывав у Львові у свого уйка і там навщівляв польску школу. По скінчіню школы у Львові ся вернув на Підкарпатя (теперішню словеньску часть) до брата Йосифа, хмелёвского священика і 4 рокы навщівляв латиньску ґімназію в Бардеёві. 5 і 6 класу продовжовав в Мишковцї. У тім часї, жебы заробив, служыв і місцёвого лїкаря. Потом, як скінчів 6 класу ґімназія пішов штудовати філозофію на ґімназію в Яґру. Як 24 річный ся записав на яґерьску правничну академію. Не перешло велё часу і Александер дістав писмо од свого брата Йосифа, же єден богословець охабив штудія в Тырнаві і же єпіскоп Ґаґанець охотен Александра выслати місто нёго. На семінарії перебывав 4 рокы і в ёго класї были будучі словеньскы дїятелї Ян Паларік, [[Мартін Гаттала}] і Йозеф Вікторін.
В році 1847 закінчив Трнавську духовну семінарію, і вернув ся на рідну Маковіцю де быв року 1848 высвяченый за священика. Перед револуціёв в 1848 ся зознамив з Духновічом, з котрого взяв приклад патріота і учітеля. В року 1849 ся переселив з Куримы до Пряшова, де 2 рокы працовав як архіварь єпіскопской канцеларії. Ту започав публіковати свої першы стишкы. В році 1851 дістав понуку професора на катедрї російского языка і літературы на кошіцькій ґімназії но він пожадав о місце священика в Біловежі де не было ани школы ани учітеля. Павловіч не чекав і сам зачав учіти дїти азбуку і катехізмы, рахункы і рисованя на своїй фарї.
В року 1864 ся переселив до Вышнёго Свідника, де остав аж до смерти - веце як 36 років. Іщі як 81 старець тримав годины катехізму в школї. Аж до смерти носив довге волося. Умер 25. децембра1900 во віку 81 років.
Творба
[едітовати | едітовати жрідло]Першый свій вірш «Горы, горы зелененькы, як вас не видати…» присвятив своїм родічам. Писав переважно по карпаторусиньскы. но много стишків написав і по выходословеньскы і по польскы. Написав россяглы історічноґрафічны і етноґрафічны працї і створив проґрам дослїджованя історії і културы. Російскый царь му як оцїнку за творчость послав півкілову пипку. Зато, же писав простонародно, тематічно богато, різныма жанрами і занимав ся актуалныма темами, быв дуже облюбленый в народї.
Література
[едітовати | едітовати жрідло]- Іван Поп. Podkarpatská Rus - osobnosti její historie, vědy a kultury — Прага: Libri, 2008. — 1200 екз. — ISBN 978-80-7277-370-1.
- Колектів авторів. Краєзнавчий словник Русинів-Українцив Пряшівщина — Пряшів: Союз русинів-українців Словацької Республіки, 1911. — ISBN 80-85137-15-1.
- Діонізій Зубрицькый. Александер Павлович — Ужгород: ОО. Василіан в Ужгородї, 1925. — 42 с.
Екстерны одказы
[едітовати | едітовати жрідло]- http://lemko.org/history/krasovskiy/diyache/4.html
- https://web.archive.org/web/20110824084239/http://www.edrus.org/content/view/4121/79/ (архивоване)
- ПгДр. Марія МАЛЬЦОВСКА. Tворы Александра Павловіча суть надміру актуалны про сучасника (по rue). Русиньскый народный каленарь на рік 2001; Пряшів: Русиньска оброда, 2000, ISBN 80-88769-24-8, с. 126 -128. http://www.cms3.rusynacademy.sk/?16-9-2019-tворы-Александра-Павловіча-суть-надміру-актуалны-про-сучасника. [перевірено 2019-09-18].
Референції
[едітовати | едітовати жрідло]- ↑ ПгДр. Марія МАЛЬЦОВСКА.