Павло (апостол)

Апостол Павло (нар. на початку 1 ст. — † міджі 63 і 67 рр.) — найвызначнїшый раннёхрістіаньскый місіонарь, «апостол народів» тай єден з першых богословів хрістіанства.

Жытя

Походжіня

Походив з єврейской глубоко реліґійной родины, мав перше імя Савло, належав до колїна Веніамінового, найменшого з колїн ізраїлевых і очівісно быв названый на честь леґендарного героя веніаминян — царя Саула. Павло ся народив в містї Тарсі (Кілікія) у Малій Азії, яке тоды было славне своёв ґрецьков академіов і освіченостёв своїх жытелїв. Здїдив од свого няня римске обчанство, зато мав і друге, латиньске імя Тарсянина — Paulus чі Paullus(малый), Павло, яке він часто поужывать в своїх посланях. Євангеліст Лука в Дїях Апостолів го называть Савлом а другым іменом Павло лем рїдко. Значіть Савло не змінив своє імя через навернутя на Павло, а лем мав два імя Савло/Павло і хосновав їх без видимой перевагы. Пышыв ся тым, же не быв елліністом, і повив о собі «я, обрїзаный восьмого дня, з роду Ізраіля, з племена Веніяминового, єврей із євреїв, фарізей за Законом.» , сокотив язык няна і традіції предків.

Освіта у Єрусалимі

Подалшу освіту здобыв в Єрусалимі в школї відомого рабіна Гамалиїла. Неуважуючі на приналежность до партії фарізеїв, быв чоловіком вольнодумным і знателём ґрецькой мудрости. За єврейскым звычаём молодый Савло вывчів ремесло робити, яке му потім допомогло заробляти на прожыток властнов працов. Можливо, тото є непрямым свідчіням того, же ся Павло зберав стати: за навчаня Торі не годно было брати грошы, зато вшыткы рабіны собі заробляли на жытя тым ці іншым ремеслом. У посланях Павло не раз споминать, же не быв тягарём про громаду, накілько годовав ся сам. Ці быв Павло неженатым або вдовцём в Новім Завітї неписано єднозначно, єднак він сам повідать «Говорю к неженатым і вдовам: добрї їм, як остануть они так як і я. Павло пройшовши курз Закону і коментарь до нёго, быв напевно свідком першых промов першомученика Стефана, якы го дуже образили. На стрїчі старшых Савло «дасть голос» заєдно із садукейсков партіёв згрозеный підрыванём авторітыХраму. Стане ся з пресвідчіня певным гонителём ранных хрістіан і фактічно веде їх перенаслїдованя. Богатёх Назарян увязненых; в чеканя процесу їх змушують зречі ся імені Ісусового. Савло почув, же єресі ся шырять дале і єдным з центрів ся став Дамашк. Він іде до першосвященика Каяфи з просьбов ёму дати повну міц, же поглядать сектантів і з охоронов їх приведе до Єрусалима. Першосвященик охоче дасть Савлові листы до провідників дамаськых синаґоґ.

Навернутя на шляху до Дамашку

Але під час своёї подорожі до Дамашку (з метов перенаслїдованя хрістіан) мав віджіня Хріста, потім ся став незнавным апостолом хрістіанства. Опівдні в дорозї ёго і супутників несподївано осяяло світло з неба. Він упав на землю і почув небесный голос: «Савле, Савле, чом ты ня перенаслїдуєш?». На што Савло повив: «Хто ты, Господе?». І чув одповідь: «Я Ісус, котрого ты перенаслїдуєш. Встань же та ідь до міста і тобі повідять, што маш робити». Здивованого і солїпленого Савла привели до Дамашку, де по стрїчі з учнём Хріста Ананіём він прозрів, а той повив: «Бог отцїв нашых выбрав тебе, жебы ты волю ёго зрозумів і жебы відїв ты Праведника, і чув голос із уст Ёго. Бо будеш ти свідком Ёму перед вшыткыма людми…»

Проповідницька дїятельность

Павло в Посланю до Галатів повідомлять, же він по Дамашку не пішов до Єрусалима, але выправив ся проповідовати до Аравії, по чім ся вернув до Дамашку. По навернутю Павла до хрістіанства і сповнїня Святым Духом інші Апостоли з недовіров ся поставили до нёго і сполковали ся через посередника — Апостола Варнаву, з якым Павло згодом здійснював апостольскы роботы в Антіохії, Македонії, Афінах, Солуні, Корінфі і Ефесі. І лем через три рокы він ся одважыв стрїтити ся з апостолом Петром. Заручівшись підпоров апостола Петра, Павло ся заставив в Антіохії, де ёго сполочниками ся стануть Варнава і Марко.

Потім Павло іщі 14 років ся занимать проповідницькым служіням в Сірії і Кілікії, де він выкликать нарїканя з боку юдеїв-хрістіян (фарізейской єресі) за заперечіня необходности обрїзаня. Перекы міджі приверженцями Павла і ёго противниками вымогають скликаня Апостольского собору. На апостольскому соборї в 48-49 р. высловив рїшуче пересвідчіня, же про навернутя язычників до хрістіанства є вырїшалнов віра в Хріста, а не приналженость до юдейской реліґії. . Ефесяни спалюють чаклуньскы книгы по роповіді апостола Павла.

Апостол Павло ся став ревным проповідником Євангелія в Палестинї, Ґреції, Малій Азії, Італії і іншых реґіонах антічного світу. Згодно з книгов Дїянь апостолів, в часї святкованя недїльного дня в Троадї апостол Павло воскресив юнака на імя Євтихій, якый сидїв на вікнї і, заснувши, упав вниз з третёго поверху. Проповідуючі слово Боже, Апостол Павло зцїлёвав важно хворых, але зазнав перенаслїдовань і нападів. Кілько разів він быв чудесным чіном врятований Господом (по побитю камінями і потоплїна корабля).

Референції

Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Павло (апостол) на україньскій Вікіпедії.

Жрідла

Олександр Мень. Перші Апостоли. Львів. Свічадо. 2006 р. 228 с. ISBN 966-395-015-4

Література

Общі працї:

Klaus Berger: Paulus, C. H. Beck, München 2008, ISBN 978-3-406-47997-7
Günther Bornkamm: Paulus. Kohlhammer, 7. Auflage 1993, ISBN 3-17-012467-6
Joachim Gnilka: Paulus. Apostel und Zeuge. Herder, Freiburg im Breisgau 1996, ISBN 3-451-26377-7
Eduard Lohse: Paulus. Eine Biographie. C. H. Beck, München 2003, ISBN 3-406-49439-0
Gerd Lüdemann: Paulus, der Gründer des Christentums. zu Klampen Verlag, Springe 2001, ISBN 3-934920-07-1.
Udo Schnelle: Paulus. Walther de Gruyter, Berlin 2003, ISBN 3-11-015164-2
Oda Wischmeyer (Hrsg.): Paulus. Leben – Umwelt – Werk – Briefe. In: Uni-Taschenbücher 2667, Francke, Tübingen/Basel 2006, ISBN 978-3-8252-2767-8
Nicholas Thomas Wright: What Saint Paul Really Said. Eerdmans, Cambridge 1997, ISBN 0-8028-4445-6

Теолоґічны працї:

Georg Eichholz: Die Theologie des Paulus im Umriss. Neukirchener Verlag, Neukirchen-Vluyn 1991, ISBN 3-7887-0527-2
Hans Hübner: Die Theologie des Paulus und ihre neutestamentliche Wirkungsgeschichte. In: Biblische Theologie des Neuen Testaments Band 2, Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 1993, ISBN 3-525-53587-2.
Claudia Janssen u. a.: Paulus. Umstrittene Tradition, lebendige Theologie; eine feministische Lektüre. Christian Kaiser, Gütersloh 2001, ISBN 3-579-05318-3
Ernst Käsemann: Gottesgerechtigkeit bei Paulus. In: Exegetische Versuche und Besinnungen. Auswahl. Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 1964, ISBN 3-525-53574-0, S. 181–193
Albert Schweitzer: Die Mystik des Apostels Paulus. Mohr, Tübingen 1981, ISBN 3-16-143591-5
Gerd Theißen: Psychologische Aspekte paulinischer Theologie. Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 1993, ISBN 3-525-53566-X

Біоґрафії/Хронолоґія жытя Павла:

Friedrich W. Horn: Das Ende des Paulus. Historische, theologische und literaturgeschichtliche Aspekte. Walther de Gruyter, Berlin 2001, ISBN 3-11-017001-9
Alois Prinz: Der erste Christ. Die Lebensgeschichte des Apostels Paulus. Beltz & Gelberg, Weinheim 2007, ISBN 978-3-407-81020-5
Rainer Riesner: Die Frühzeit des Apostels Paulus. Studien zur Chronologie, Missionsstrategie und Theologie. Mohr, Tübingen 1994, ISBN 3-16-145828-1
Alfred Suhl: Paulus und seine Briefe Beiträge zur paulinischen Theologie. Katholisches Bibelwerk, Stuttgart 2005, ISBN 3-460-03054-2

Нехрістіяньскы аспекты:

Alain Badiou: Paulus. Die Begründung des Universalismus. Verlag Sequenzia, München 2002, ISBN 3-936488-00-2
Schalom Ben-Chorin: Paulus. Der Völkerapostel in jüdischer Sicht. Gütersloher VA, Gütersloh 2006, ISBN 3-579-05345-0
Jacob Taubes: Die politische Theologie des Paulus. Vorträge. Fink, München 2003, ISBN 3-7705-2844-1

Археолоґія:

Michael Hesemann: Paulus von Tarsus. Archäologen auf den Spuren des Völkerapostels. Sankt Ulrich Verlag, Augsburg 2008, ISBN 3-86744-024-7
Peter Pilhofer: Philippi. Mohr Siebeck, Tübingen 1995ff.

Die erste christliche Gemeinde Europas. 1995, ISBN 3-16-146479-6.
Katalog der Inschriften von Philippi (Wissenschaftliche Untersuchungen zum Neuen Testament; 119). 2000, ISBN 3-16-146518-0

Paul Trebilco: The early Christians in Ephesus from Paul to Ignatius. Mohr Siebeck, Tübingen 2004, ISBN 3-16-148271-9.

Одказы