Отто фон Бісмарк
Вызир
(Напрямленый з Отто фон Бисмарк)
Отто фон Бісмарк | |
---|---|
Otto von Bismarck | |
Чинность | політік, дипломат, правник, офіцер, писатель, Однорічник |
Горожанство | Кральовство Пруссия, Німецький Райх |
Уроджѣня | 1 апріля 1815 |
Упокоеня | 30 юлія 1898 |
Причина смерти | лёгочный паралич |
Похованя: Мавзолей Бисмарка 20797
| |
Ошкола | Plamannsche Erziehungsanstalt, Евангелическая гимназия Серого монастыря, Гимназия Фридриха Вильгельма (Берлин), Геттінгенський університет, Університет Фрідріха-Вільгельма, Königliche Staats- und landwirtschaftliche Akademie Eldena |
Праца | участковый суд Митте |
Участь | французько-прусська війна Duel Vincke c/a Bismarck |
Родина | Бісмарки |
Отець | Карл Вильгельм Фердинанд фон Бисмарк |
Мати | Вільгельміна Луїза Менкен |
Брат, сестра | Мальвина фон Бисмарк, Бернхард фон Бисмарк |
Діти | (3) Мария цу Ранцау, Вильгельм фон Бисмарк, Герберт фон Бисмарк |
Награды | |
Рятувальна медаль, орден Вюртемберзької корони, орден Чорного орла, Верховний орден Христа, Орден Pour le Mérite в галузі мистецтв і науки, Орден Золотого руна, орден Андрія Первозванного, орден Святого Олександра Невського, Pour le Mérite, Орден Людвіга (Гессен-Дармштадт), орден Серафимів, Вищий орден Святого Благовіщення, почесний громадянин Бонна, орден Вильгельма, Большой Крест ордена Непорочного зачатия Девы Марии Вилла-Викозской, орден Святого Станіслава I ступеня, почётный доктор Гисенского университета, Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева, почётный гражданин Кобурга, почесний громадянин | |
Язык творов | Нїмецькый , анґліцькый , французькый |
Magnum Opus | |
Gedanken und Erinnerungen | |
Отто фон Бісмарк на Вікіскладѣ VIAF:46772111; GND:11851136X; LCCN:n79018384; FAST:31284; BNF:12014643j; NLKR/NLC:jn20000600879; OL:OL113602A;
|
Отто фон Бісмарк (нім. Otto Eduard Leopold von Bismarck-Schönhausen; 1. апріль 1815 – 30. юн 1898) — быв єден з найвызначнїшых політіків 19. стороча і будователь зъєдноченого Нїмецька. Быв першый міністер Пруска (1862–1890) і першый в рядї нїмецькых канцлерїв (1871–1890). Ёго некомпромісный приступ до рїшіня політічных проблем і авторітатівне выступаня проти парламенту му принесло прозывку Желїзный канцлерь.
Тота статя є затля „Стыржень“. Поможте Вікіпедії так, же єй доповните і росшырите.