Осиф Ґаґанець

Матеріал з Вікіпедія
Осиф Ґаґанець
Чинность католицький священник, католицький диякон, католицький єпископ
Уроджѣня 10 апріля 1793
Бардеёв
Упокоеня 22 децембра 1875
Пряшів
 Осиф Ґаґанець на Вікіскладѣ
VIAF:3934156565723423500007; GKG:/g/120vhgdt;


Ту можуть быти податкы з Wikidata,
не контролованы авторами статѣ
Осиф Ґаґанець
Ґрецкокатолицькый алумней в Пряшові 1862 - основаный Осифом Ґаґанцьом на основі рекомендації Александра Духновіча з думков підпорити худобых ґрецкокатоліцькых штудентів, будучіх священиків.

Осиф Ґаґанець (*10. апріля 1793, Вышній Тварожець – †22. децембра 1875, Пряшів) — вызначный русиньскый народный обродженецькый дїятель, будитель Русинів, єпіскоп Пряшівской ґрекокатолицькой єпархії.

Біоґрафія[едітовати | едітовати жрідло]

О. Ґаґанець ся народив у Вышнїм Тварожцю и быв хрещеный 10. апріля 1793. Походив з родины желїзничаря, варташа желїзничной лінії ДукляҐорлицї. Учів ся в основній школї в Бардеёві (1801–1804), ґімназіалны рокы провів у піарістічнім монастырю в столічным місті Шатораяуйгей (1805–1807). Штудовав філозофію на Великоварадиньскій академії (1811-12) і теолоґію на богословскій семінарії в Трнаві. За священика быв высвяченый в р. 1816 і за єпіскопа быв менованый папов Ґреґором XVI. другого авґуста 1842 [1]. Высвяченый быв в цісарьскій капліцї у Відню, за участи цісарьского двора, мукачевскым єпіскопом Василём Поповічом. Старав ся о выхову священиків-патріотів, якы в часах твердой мадярізації бы доказали свому народови передавати як церьковны, так і народны традіції з ґенерації на ґенерацію. Снажив ся рішати ай соціалны проблемы в єпархії. Силно выступав проти мадярізації Русинів і підпоровав русиньскых народных дїятелїв А. Духновіча і А. Добряньского. В року 1849 го закликали до Дебреціна, де тогды мала резіденцію мадярьска влада і мусив їм пояснити своє дїйствованя. По неуспішній револуції 1848–49 брав участь на готовлїню меморанда А. Добряньского з пожадавками русиньского народа. У септембрі р. 1862 довєдна з А. Духновічом і А. Добряньскым в Пряшові сполузасновав русиньску културну орґанізацію Общество св. Іоанна Крестителя.

Література[едітовати | едітовати жрідло]

Жрідла[едітовати | едітовати жрідло]

Референції[едітовати | едітовати жрідло]

  1. Офіц. стор. Пряшовского ґрекокатолицького єпіскопства/слов.