Осиф Кудзей

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Осиф Кудзей
ФОТО
Уроджѣня фебруара 24, 1952 (1952-02-24) (68 р.)
Нягово, окрес Меджилаборцѣ
Псевдоним М. Вишнянський,
Петро Лаїк, Ян О.[1]

Осиф Кудзей (*24. фебруар 1952) — русинскый писатель, поет, перекладатель и културный дѣятель з Няґова, окрес Меджилаборцѣ. Лавреат Духновичовой (США) и Павловичовой (Словацкого литературного фонду) литературных наград (обѣдвѣ в року 2010).[1]

Осиф Кудзей є добрый байкарь, а з Миколаём Ксеняком творять силне байкарьске дуо в сучасній русиньскій літературї.

Марія Мальцовска[2]

Міморядно духовно заложеный чоловік, котрый і в часах твердого соціалізму не переставав ходити до церькви.

Кветослава Копорова[3]

Животна дорога[едітовати | едітовати жрідло]

Выростав в набоженскы ориентованой русинской родинѣ. Через цѣлы 15 рокы быв активным участником аматерского театру свого села, переважно в фиглярных ролях, одповѣдных его натурѣ. Театер выступовав лем по русинскы диалектом свого села, хоть мав успѣх далеко за его границями, што не все любило ся тогочасным организаторам фестивальох.[3]

Закончив строярско-ставбарску промысловку в Брезнѣ (1969), де зыскав фах токаря. Працовав на фабрицѣ в Меджилаборцях (до 2012). Од року 1994 выступовав в русинскых и грекокатолицкых выданях з куртыма автобиографичныма повѣданями. Од року 2005 сполуредагуе духовны алма­нахы Gregokatolîćkyj rusîň­skyj kalendaŕ и Artos. Пише лемковсков бесѣдов.[1][3]

В року 2010 за три найновшы зберкы поезий: Мудрость жывота (2008), Байкы-забавляйкы (2008), Байкарёвы думы (2009) — зыскав Духновичову литературну награду.[4]

Творба[едітовати | едітовати жрідло]

Творчость Осифа Кудзея мать два выразны полы. Первый — то духовна литература властна и переклады до русинской бесѣды старославянскых церковных текстох. Другым полом е свѣтска поезия, з котрой найвыпуклѣйшы суть байкы.[3]

Осиф Кудзей автор вельох публикаций:[4]

  • Акафіст священомученикови П. П. Ґойдічові (2006)
  • Пацеркы (2008)
  • Байкы-забавляйкы (2008)
  • Мудрость жывота (2008)
  • Байкарёвы думы (2009)
  • Духовны піснї (2009)
  • Кадило (2011)
  • (Ча)байка (2012)
  • Байкал (2013)
  • Сміх через слызы (2013)
  • Bajky, dumky i vydumky (2013)
  • Bajkomat (2014)
  • Šoky (2015)
  • Smichoty i chmury rusiňskoj natury (2016)
  • Zamiška (2017)
  • Цукерь, мед і феферонкы (2018)
  • Хрумкы (2019)

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. 1,0 1,1 1,2 Мушинка М.
  2. Мальцовска М.
  3. 3,0 3,1 3,2 3,3 Копорова К.
  4. 4,0 4,1 Michal Pavlič.