Миколай Ксеняк

Матеріал з Вікіпедія
(Напрямленый з Николай Ксеняк)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Миколай Ксеняк
Миколай Ксеняк.jpg
Чинность писатель, педагог
Уроджѣня децембра 4, 1933(1933-12-04)
Мѣсто роджѣня Камюнка, Чехословакия
Упокоеня фебруара 1, 2020 (86 р.)[1]
Мѣсто смерти Камюнка, Словакия
***

Николай (Миколай) Ксеняк (*4. децембер 1933, с. Камюнка, окрес Стара Любовня, Словакия – †1. фебруар 2020, там же) — педагог, русиньскый писатель, байкарь і културный дїятель. Писав о жывотї чоловіка на селї.

Скінчів руську ґімназію в Пряшові і Інштітут руського языка і літературы в Празі. Довгы рокы учів на ґімназії в Ружомберку, а в роках 1968 – 1991 быв і єй директором. В 1981 році здобыв тітул ПгДр. на Універзіті Павла Йозефа Шафарика в Пряшові. Першы свої творы писав по руськы, пізніше по україньскы, але по 1989 р. і зачатку русиньского возроджіня зачав писати своїм материньскым, русиньскым языком.

М. Ксеняк написав цїлый ряд книжок баёк, таксамо віршованых творів, є автором приповідок, радіёпєс, як автор ся реалізовав і на сценї театру А. Духновіча в Пряшові. І хоць є ёго домінантнов темов дротарьство, є выразный главно як байкарь.

Творба[едітовати | едітовати жрідло]

Украинский язык[едітовати | едітовати жрідло]

  • „Байки“ (1963, 1970, 1974),
  • „Сміх і гіркість серця“ (1977),
  • „Віночок з терня“ (1980),
  • „Дорогоцінна знахідка“ (1985)

Русиньскый язык[едітовати | едітовати жрідло]

Словацкый язык[едітовати | едітовати жрідло]

  • „Ozveny“ (2009),
  • Зеркалїня/Zrkadlenie (2010, білінґвалне выданя).

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

Литература[едітовати | едітовати жрідло]

  • Роман М. Літературні портрети українських письменників в Чехословаччині. 1989;
  • Z. Džupinková. Diela ukrajin­ských spisovateľov Slovenska. 2011.

Референції[едітовати | едітовати жрідло]

  1. Кузмякова А.
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 Міхал Павліч, Русин 3/19
  3. Михал Павліч