Михайло Пупин

Михайло Пупин;
	Michael Idvorsky Pupin
	;
Имя при уроджѣню	Михајло Пупин
Познатый як	вынаходник техникы; далекой телефонии; рентгенофлуорографии
Горожанство	США, Австрійска імперія
Уроджѣня	октобра 4, 1858; Идвор, Войводина
Упокоеня	марца 12, 1935 (76 р.)
	Ню Йорк
Похованя	Вудлон 844
Научна робота
Сферы наук	физика, вынаходы
Alma mater	Колумбийска универзита Кембриджска универзита Берлинска универзита
Узнаня
Членство в	Національний консультативний комітет з повітроплавання,; Сербська академія наук і мистецтв (6 фебруар 1912),; Французька академія наук,; Американська академія мистецтв і наук,; Національна академія наук США (1905)
Одзнакы
	медаль Едісона (1920),; Медаль пошани IEEE (1924),; Пулітцерівська премія за біографію або автобіографію,; Національна зала слави винахідників США (2011)
	Михайло Пупин на Викискладѣ; VIAF:62349932; GND:119051451; LCCN:n79131988; FAST:1801427; BNF:10327162m; OL:OL293086A;

Михайло Идворскый Пупин, англ. Michael Idvorsky Pupin (*4. октобер 1858, Идвор, Войводина — †12. марец 1935, Ню Йорк, США) — америцкый физик сербского походжѣня.

Биография[едітовати | едітовати жрідло]

В дѣточом вѣку трафив до Америкы, де заробляв на живобытя тяжков роботов. В року 1879 зачав штудии на Колумбийской универзитѣ в Ню Йорку. Мав постградуалны штудии в Кембриджу и Берлинѣ. В року 1901 запатентовав свой найпознатѣйшый вынаход пупиначну цѣвку, котра дозволила реализовати телефонну голосову комуникацию на далекы, дотогды неможны одстояня. «Пупинация» зробила реалностьов телефонне споеня атлантичного и тихоокеанского берега США, хоснована была и в Европѣ.^[2]

Пришов до США в року 1874. В року 1883 зыскав ступень бакаларя и америцке горожанство, в року 1889 — ступень доктора. Того ж року достав мѣсто професора математичной физикы на Колумбийской универзитѣ, од року 1931 емеритный професор.^[3]

Пупин выступав и на политичной сценѣ, быв главным конзулом Сербии в Ню Йорку. В року 1914, в часѣ свѣтовой войны, коли США зоставали еще невтралны, вербовав добровольцьох меджи Америчанами сербского и чорногорского походжѣня и тайно засылав на фронт до Европы, за што мав неприемности з америцков владов.^[2]

Окрем телефонии, далшым важным объявлѣньом Пупина было то, же атомы, подданы рентгеновым зарям, емитують секундарне рентгенове зарѣня (1896). На основѣ того вынайшов технику, як з помочов флуоресценчного дисплея мож робити рентгеновы знимкы з куртов експозициов, што лягло в основу медицинской диагностичной флуорографии. Михайло Пупин мав и литературный дар. В року 1924 зыскав Пулитцерову награду за автобиографичну книжку Од имигранта до вынаходника (From immigrant to inventor, 1923).^[3]