Математик
Математик є чоловік, котрого основнов областьов, котру учит а зглядує є математика. Инак уповісти, математик є особа, котра приносит нові знаня на полю математікы, напр. нові правила а принципы. Люде, котрі аплікувут математичну теорію, не все ся удносят ид математикам. Сут уто инженіры, економісты, фізікы, компютерні шпеціялісты и под.
Історія
[едітовати | едітовати жрідло]Єден из май раньых знаных математику быв Фалес из Мілета (прибл. 624 – 546 до. н.е.); його величавут гий первый зуправдный математик и пирьву особу, ид котруй приписано математичноє удкрытя.[1] Йому приписує ся пирьвоє хоснованя дедуктивного мысліня в ґеомитрії, из чого робит чотыри выслідкы ид теоримі Фалеса.
Кулькость знаных математику выросла, кідь Піфаґор из Самосу (прибл. 582 – 507 до. н.е.) заклав Піфаґорийську ушколу, котра учила, же математика панує над світом, а ю девіз быв: „Ушитко є число“.[2] Піфаґорийці были тоты, ко выдумали слово „математика“, и з нима зачало ся вчиня математики про саму себе.
Пирьвов математицьов, записанов в історії, была Гипатія из Александрії (прибл. 350 – 415 н.е.). Перебрала функцію бібліотекарькы у Великуй бібліотеци по свойому утцьови и написала много робут из прикладної математикы. Позад політичного конфлікта християнська сполочность в Александрії ю наказала, думавучи, же была прилучена д ньому: розділи ю догола и здерли юй шкуру.[3]
Наука и математика в исламскому світови в часах Средньогуддя розвойовали ся в рузных формах и з пудпоры рузных правитилю. Щедра патронатна політика и вложіня у товмачіня дали розвой многым обсягам наукы. Товмачіня науковых тексту на арабськый язык продовжовали ся в часах правліня халіфами.[4] Дакотрі учині, што товмачили, стали експертами в тых науках и дуставали далшу пуддержку. Єден из них — Ал‑Хорезмі, математик и товмач. Много из тых ученых были поліматы. Наприклад, Ібн ал‑Гайсам робив у области оптикы, математикы и астрономії.
Ренесанс принюс ид Европі булшу важность математикы и наукы. У часах перехода из феодалної и цирьковної културы на секуларну, много важных математику мали другі профисії: Лука Пачолі (заложитиль бухгалтирії), Ніколо Фонтана Тарталя (инженірь и бухгалтер), Джероламо Кардано (пирьвый, ко уписав теорію віроимности біномічноє розложіня), Роберт Рекорд (дохтор) и Франсуа Вієт (правник).
Май пузно булше математику ишло в універзітеты. У май старых британськых універзітетах, головно в Оксфордови (з Робертом Гуком и Робертом Бойлем) и в Кембріджови (де Исаак Нютон быв Лукаськый професор математикы а фізікы), зачала ся традіція слободного думаня и експерименту. У 19. стогуддьови ся мета універзітету поміняла ся: вмісто простого повторіня знаня прийшла дяка ид "продуктивному мысліню".[5] У 1810 годови Александер фон Гумболдт увірив короля Прусії Фрідріха Вилгелма III закласти універзітет у Берлінови на уснові лібералных ідий Фрідріха Шляєрмахера — цільов было указати процес удкрытя знаня и учити студенту думати из увагов на фундаменталні законы наукы. Так ся зродили семінарі а лабораторії.[6]
Британськы універзітеты тых часу перебрали дашто из таліянської а німицької традиції, айбо вни уже мали щедру автономію и слободу уд часа Просвітліня, котроє вдохновило и самого Гумболдта. Оксфорд а Кимбрідж дали булшу важность зглядованьови— може май силно, гий універзітеты в Німищині, котрі были пуд контролом власти.[7] У 19. и 20. стогодьови ся наука (включно из математиков) стала головным обсягом універзітету. Студенты могли зглядовати и в лабораторіях авадь семінарах и зачали писати дохторьські роботы из научным умістом.[8] Діля Гумболдта, ціль Універзітета в Берліні была здобываня научных знань.[9] Німицька система пуддержовала професіоналноє, бюрократично орґанізованоє зглядованя в добрі убставленых лабораторіях, замісто приватного усобного ушколованя, як уто было в Великуй Британії авадь Франції.[10] Діля Юрґена Руґґа, німицька система є май грубым вкладом у розвуй днишнього зглядовацького універзатета, бо зострила ся на слободу научного зглядованя, выкладаня и ушколованя.[11]
Скапчаня статі
[едітовати | едітовати жрідло]Удкликаня
[едітовати | едітовати жрідло]Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Mathematician на анґліцькій Вікіпедії (чісло ревізії не было становлене).
- ↑ Boyer, 1991, с. 43.
- ↑ Boyer, 1991, с. 49.
- ↑ Medieval Sourcebook: Socrates Scholasticus: The Murder of Hypatia (late 4th Cent.) from Ecclesiastical History, Bk VI: Chap. 15. http://www.fordham.edu/halsall/source/hypatia.html. [перевірено 2014-11-19].
- ↑ Abattouy, Renn та Weinig, 2001.
- ↑ Röhrs, "The Classical Idea of the University", Tradition and Reform of the University under an International Perspective p.20
- ↑ Rüegg, 2004, с. 5—6.
- ↑ Rüegg, 2004, с. 12.
- ↑ Rüegg, 2004, с. 13.
- ↑ Rüegg, 2004, с. 16.
- ↑ Rüegg, 2004, с. 17—18.
- ↑ Rüegg, 2004, с. 31.