Ласло Дежев
| Ласло Дежев | |
|---|---|
| Dezső Lászlóмад. | |
Фото хыбить | |
| Познатый як | слависта, педагог, зглядователь Угорской Руси |
| Горожанство | Мадярьско |
| Уроджѣня | октобра 26., 1927 |
| Будьи, Мадярске кральовство | |
| Упокоеня | авґуста 16., 2016 (88 р.) Падуа, Италия |
| Научна робота | |
| Сферы наук | славистика, лингвистика, лексикография |
| Ученый ступень | доктор филологичных наук, 1972 |
| Alma mater | Будапештска универзита |
| Узнаня | |
| Членство в | Мадярска Академия Наук[1] |
| *** VIAF:97771548; GND:172042135; LCCN:n81072689; Ту можуть быти податкы з Wikidata, не контролованы авторами статѣ | |
Ласло Дежев, мад. Dezső László, *26. октобер 1927, Будьи Будапештска область (днесь жупа Пешт), Мадярске кральовство – †16. август 2016 Падуа, Италия — мадярскый языкознатель, доктор филологичных наук з 1972, професор з 1975.[2][1]
Биография
[едітовати | едітовати жрідло]Закончив Будапештску универзиту (1952)[3] зоз фахом преподавателя русского, мадярского и англицкого языка, а в том фаху працовав пять рокы в Инштитутѣ чужоземных языкох, пак в библиотецѣ Будапештской универзиты, а од року 1964 — в Инштитутѣ языкознаня Мадярской Академии Наук.[2]
В роках 1975–1985 быв професором Дебреценской универзиты, а од року 1988 позваный до Падуанской универзиты.[4] Найпродуктивнѣйшым периодом быв дебреценскый, а в Падуи по одходѣ до пензии зостав жити до конця живота.[2]
Творба
[едітовати | едітовати жрідло]Ласло Дежев автор понад 200 научных робот, з котрых 17 монографии (3 в сполуавторствѣ).[2] Важнѣйшы роботы, дотычны Угорской Руси, суть:[3]
- Памятники деловой письменности Закарпатья XVIII ст. Будапешт, 1965
- Очерки по истории закарпатских говоров. Будапешт, 1967
- Украинский памятник середины XVI ст. Няговские поучения. Словарь и анализ. Дебрецен, 1985
- А XVI–XVIII századok kárpatalja ukrán nyelvműemlék magyar jövevényszavai. Budapest, 1989
- Деловая письменность русинов в XVI–XVIII веках. Словарь, анализ, тексты. Ниредьгаза, 1996.
Переважно занимав ся литературныма памятниками XVI–XVIII. стороча з Угорской Руси (доба, коли формовав ся русинскый язык), з котрых складовав и словникы.[4]
Жерела и одказы
[едітовати | едітовати жрідло]- Dezső László (1928-2016). MTA Nyelvtudományi Intézet. 2016.08.29. http://www.nytud.hu/archiv/dezso_laszlo.html. [перевірено 30.10.2022].мад.
- Paul Robert Magocsi. Dezső, László. in Paul Robert Magocsi, Ivan Pop. //Encyclopedia of Rusyn History and Culture (Revised and expanded ed.). Toronto Buffalo London: University of Toronto Press, 2005. p. 91. doi:10.3138/9781442674431. ISBN 0-8020-3566-3.англ.
- Єлизавета Барань. Ласло Деже — дослідник української діалектології. Studia Slavica Hung. 61/2 (2016). pp. 387–396. doi:10.1556/060.2016.61.2.10.укр.
- Ісаєвич Я. Д.. ДЕЖЕ Ласло. // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України.. Т. 2: Г-Д. Київ: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл... http://www.history.org.ua/?termin=Dezhe_Laslo. [перевірено 29.10.2022].укр.