Кос

Матеріал з Вікіпедія
Кос
Кос in Nederlandsche Vogelen
(en: Dutch Birds), Vol. 1 (1770)

Кос (Turdus merula) є малый птах жыючій в цїлій Европі і в южній Азії, быв інтродукованый ай до Австралії і на Новый Зеланд. Дякуючій своёй приспособливости ся адаптовав на жывот коло чоловіка а успішно жыє і гнїздить і в тїснім сусїдстви людьского обыстя. Самцї суть незамінительны своїм характерістічным чорным пірём і жовтым дзёбаком, упозорнюють на ся тыж мелодічным співом.

Попис[едітовати | едітовати жрідло]

  • Довжка тїла: 23 - 29 цм

Кос є середнї великый птах, о дакус меншый як горліця. Дорослый самець є матно чорный з помаранчово жовтым дзёбаком і жовтым цірклём коло оч. Саміця є бурава з білавишым горлом і невыразно флякастов грудёв, дзёбак і ногы суть чорны. Молодята суть подобны саміцї, але суть світлишы і можуть мати буро точковану грудь і світло поздовжны смужкы на крижах. Саміцї ани молодята не мають очну смужку. Молоды, річны самцї не мають іщі выфарбеный дзёбак. котрый зіставать чорнявый.

Даколи ся обявують екземплары з векшым і меншым подїлом білого піря. Рїдкишы, але не незнамы, суть пак цїлком білы птахы з червеныма очами (албінізм).

Абнормално зафарбленый кос

Росшырїня і становища[едітовати | едітовати жрідло]

Оріґіналный ареал коса загорнёвяв цїлу Европу, северну Африку і южну Азію, бігом 19. стороча быв інтродукованый і до Австралії і на Новый Зеланд, де ся фрышно росшырив і на дакотрых місцях є браный як шкодливый, котрый конкурує місцёвым видам птахів.

Кос є птах, якый перед своїм приселїнём до близкости чоловіка жыв і гнїздив переважно в приземным "штоку" лїса. В містах і селах глядать подобне середовище, сады, виніцї, загороды, паркы або цінтерї, обще є кос дуже приспособливый і способный жыти і успішно вывести молодята там, де находять холем даяку страву і скрышу.

Біолоґія[едітовати | едітовати жрідло]

Саміця

По цїлій Европі є популація коса роздїлена на дві оддїлены субпопулації. якы ся одрізняють способом жывота односно к чоловікови. Оріґінална, лїсова популація, все жыє скрытым способом жывота в шпильковых і листяных лїсах, популація містьска, вароська ці урбанна, ся приспособила жывоту в інтравіланах сел і в сучасности чіслено перевышує лїсовых косів. Містьскы косы суть актуално тоты, з котрыма чоловік ся стрїтить.


Лїсовы косы[едітовати | едітовати жрідло]

Лїсовы косы суть полохливы птахы, якы жыють на приземній части лїса. Страву глядають на земли і жывлять ся головно хробачінов, глистами або плазами, а дрібныма лїсовыма плодами (ягодами, чорніцями і подобно). Лїсова популація є перелїтна.

Містьскы косы[едітовати | едітовати жрідло]

Сінурбанізація коса започала в западній Европі уж на зачатку 19. стороча. Містьскы косы суть в порівнаню із своїма лїсовыма близкыма овелё дырзїшы ай кідь все мерькують, добрї бірують рух цівілізації. До їх їдалного меню пак окрем безхырбетных і бобуль належыть тыж тото што найдуть на уліцях, дворах або садах, легко тыж обсяджують кормидла, одкы одганяють другых птахів. Містьскый кос ся став вшыткопожераючім а дякуючі шырокій стравній понуцї мать векшу містьску популацію як лїсову. Понука стравы навысше продовжує в зимі, а то вєдно з приязнїшым мікрокліматом міста уможнило косім перезимовати. Містьскый кос є часточно переселивый, частїше міґрують молоды птахы і саміцї.

Гнїздїня[едітовати | едітовати жрідло]

Гнїздо з яйцями
Молодята

Гнїздовый ревір є обсадженый єдиным паром, котрый на своїй теріторії не стерпить жадного далшого коса. Саміця зношать 4-6 синёзеленых яєць з арджавыма фляками, на котрых сидить сама по добу 13 - 14 днїв, о молодята ся старають обоми родічі по час 12-15 днїв на гнїздї а по вылягнутю їх іщі два тыжднї прикормлюють.

Кос ся дожывать аж 20 років.

Міґрація[едітовати | едітовати жрідло]

Кос є часточно перелїтный птах, на зиму одлїтають лїсовы косы а лем часть вароськых.

Звуковы проявы і спів[едітовати | едітовати жрідло]

Спів коса.

Ваблїня є „дукдукдук“ або „срііііі“, варованя пак голосне „тікстікстікстікс“. Самець коса зачінать співати на початку ярї, звычайно за ранного ці вечерного тміня, а то з вывысшеных місць. Інтересне на співу є, же є зложеный з єднотливых композіцій, котры по одограню цїлого репертоару стале потворює докола. Зложытость і чісло композіцій росте з віком і скусеностями співака.

Референції[едітовати | едітовати жрідло]

  • WITT, Reinhart. Steinbachův velký průvodce přírodou PTÁCI. Z něm. přel. Helena Kholová, Košice: GeoCenter, 1995, 159 s. ISBN 3-576-10014-8.

Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Кос на чеській Вікіпедії.

Екстерны одказы[едітовати | едітовати жрідло]

Commons
Commons
Вікісклад має мултімедіалны дата на тему: