Китайськоє писаня
Китайськоє писаня (кіт. 中文; піньїнь: zhōngwén, «китайськоє писаня») — стародавньый и цїлохоснованый метод записа китайського языка. Китайські ієрогліфы пошорені за логосилабічным принципом, а не абетковым. Каждый знак — єдносилабічноє слово, так называєма логоґрама, вадь єдносилабічна складова даякого слова. Ієрогліф вадь ієрогліфічна комбінація позначают фізичні обєкты, абстрактні понятя вадь выговор.
Знакы китайського писаня (кіт. 漢字 / 汉字; піньїнь: hànzì, ханьцзы, «буквы Хань»). Они шыроко хоснуют ся не лиш в Китайови, ай и в японському и корейському писаньови, а до 1945. года хосновали ся у Вєтнамови. У контекстови інтернаціоналізації, писаня, захоснованого на китайському, называют CJK (Chinese, Japanese, Korean) вадь CJKV (з добавленьом Vietnamese). У 20. стогудї китайськоє писаня пережило розкол через політичный розкол самого Китая на КНР и Републіку Китай. В останюй хоснуют традиційну систему писаня, а в першуй — спрощену.
Число китайськых ієрогліфу, согласно из китайськым класичным словником Кансі, складає 47 035 знаку. Бульше половины из них сут архаїзмами и у нынїшньому китайському языкови не хоснуют ся. Обычно, образованый китаїць знає 4 — 5 тисяч ієрогліфу. Кроме ієрогліфу є спеціальна латыниця для фонетичної передачі китайського языка.
Удкликованя[едітовати | едітовати жрідло]
Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Китайська писемність на україньскій Вікіпедії.