Перейти до вмісту

Дїєприсловникы

Матеріал з Вікіпедія

Дїєприсловник[1], дієпричастя[2], удглаголный приглагол[3], ґерундійчасть речи, котра означає додаточноє дїяня коло основного. Соєдиняє признакы часослова тай присловника. Мавут теперішный и минувшый час[3]. Одповідавут на звіданя як?, што роблячи?, што робивши?[1]

Дїєприсловникы творят ся из дїєприложникув; пр. читаючыйчитаючи[1].

Приміры[3]:

  • теперішный (ґерундій презент): люблячи;
  • минувшый (ґерундій перфект): любивши, полюбивши.

Сидор выдїляє дві формы дієприсловника: просту тай складену[2].

Дієприсловникы теперішнёго часу ся творят при помочи основы часослова и суфіксув -а-чи, -я-чи, -у-чи, -ю-чи, а минулого — -авш-и, -ивш-и, -івш-и, -евш-и, -увш-и: печучи, летячи, поробивши, воспівши, засунувши. Даколи также ся хоснує форма од часослова в імперфекті тай флексії -ши, -вши: збировавши, умерши[2].

  1. 1,0 1,1 1,2 Гарайда, Іван, 1905-1944. Грамматика руського языка. — PP Povch R.M, 2009.
  2. 2,0 2,1 2,2 Сидор, Димитрій, 1955-. Граматика русинського языка : для русино̂в Укра́йины, центральної Європы и Америкы. — Izdanii︠e︡ "Carpathian Rus", 2005.
  3. 3,0 3,1 3,2 Керча, Іґорь, 1943-. Русинськый язык. — Унґвар, 1992.