Перейти до вмісту

Грѣх

Матеріал з Вікіпедія
Нога крестилной купели зо змѣйов як символом грѣха (Bremen, St. Johann).

Грѣх, грец. άμαρτία хыба, прогрѣшѣня, вина, лат. peccatum прогрѣшѣня, злочин — понятя религийной етикы, обсягуюче розличны одхылѣня од еталона праведного живота.[1] Понеже всяке право бере свою силу прямо, або непрямо з волѣ Божой, грѣх мож окреслити як доброволне переступлѣня наказу Божого.[2]

На понятя грѣху складують ся три чинникы:[2]

  1. чин, котрый ся противить наказу Божому, циже чин злый;
  2. усвѣдомлѣня того, што ся чинить;
  3. злагода з властнов вольов.

Кедь едного з тых чинникох нее, та нее ани грѣха. Иншак кажучи, кедь чоловѣк не усвѣдомлюе, же робить злый чин, або усвѣдомлюе, але робить то против властной волѣ, то не буде грѣх.

Понятя грѣха в розличных конфесиях мають свою шпецифичность, а тыж мѣнали ся в розличных историчных добах.[1]

Христианови тайнов крещѣня ся одпущать первородный грѣх, што перейшов од предкох. Але каждый христиан ся допущать грѣхох и по крещѣню (грѣхы учинковы), а тоты ся му одпущають тайнов покаяня.[2]

Сѣм головных грѣхох

[едітовати | едітовати жрідло]

За головны грѣхы ся поважують:[3]

  1. Пыха
  2. Скупость
  3. Нечистота
  4. Завистливость
  5. Пияцтво
  6. Гнѣв
  7. Лѣнивство до Божой хвалы

Жерела и одказы

[едітовати | едітовати жрідло]
  • Podręczna Encyklopedia Kościelna (opracowana pod kierunkiem ks: ks Stan. Galla, Jana Niedzielskiego, Henr. Przczdzłeckiego, Ant. Szlagowskiego, Ant. Tauera i redaktora ks Zygm. Chelmlcklego). T. 13–14. Wydawnictwo biblioteki dzieł chrześcijańskich. Warszawa, 1907. пол. Сс. 368–370.
  • Давыдов И. П.: Грех //Энциклопедия религий / Под ред. А.П. Забияко, А.Н. Красникова, Е.С. Элбакян. — М.: Академический Проект, Гаудеамус, 2008. — 1520 с. (ISBN 978-5-8291-1084-0 Академический Проект) (ISBN 978-5-98426-067-1 Гаудеамус) русс. Сс. 327–329.
  • О. Франтішек Крайняк: Малый грекокатолицькый катехізм про русинськы діти. — Пряшів: Русинська оброда, 1992. С. 9.
  1. 1,0 1,1 Давыдов И. П.
  2. 2,0 2,1 2,2 Podręczna Encyklopedia Kościelna.
  3. О. Франтішек Крайняк