Границя Голицына

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Границя Голицына, (англ.) Golitsin discontinuity — границя в нижньой части верхнього плаща Землѣ на глубокости около 400 км, объявлена в року 1916 российскым геофизиком Б. Б. Голицыным подля резултатох анализы углох выхода сейсмичных волн землетрясѣнь на сейсмичной штации Пулково.[1][2]

Ниже той границѣ зачинать ся переходна зона, (русс.) слой Голицына (англ.) transition zone, о глубокостях 400–900 км, котра характерна интензивным ростом скорости ширѣня сейсмичных волн.[1][2]

Тот ефект пояснюють значным наростом густины и штруктуров материи. Переходну зону даколи называють середним плащом.[3]

См. тыж[едітовати | едітовати жрідло]

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. 1,0 1,1 Петров О. В., том 1, с. 293.
  2. 2,0 2,1 ВСЕГЕИ
  3. Білецький В. С., с. 290.