Горянська ротунда

Горянська ротунда
Тип	грекокатолицька церьков
Статус	памнятка архітектуры націоналного значіня Украйины (№190)
Покровитель(ка)	сята Анна
Крайина	Украйина
Координаты	48°36′22.40″N 22°20′13.24″E / 48.6062222°N 22.3370111°E
Адрес	проулок Музейный, 2; Ужгород, Закарпатська область, Украйина

Горя́нська роту́нда (церьков Покровы Пресятої Богородиці; сперед тым сятої Анны) є діюча грекокатолицька церьков тай історична памнятка в Ужгороді, у даколишньому селови Горяны. Має офіційный статус културної дідузнины Украйины.^[1]

Архітектура

Церьков має єдну наву тай турню-звунницю, котра стырчыт из навы. Коло навы є середньовічна шістьгранна ротунда, у товщу стін котрої урізані шість пувкруглых ніш из трьома оболоками; горі на ротунді є тамбур из шістьма оболоками. Фрескы на стінах удну ротунды ся датувут 14. сторочом.

Історія

Тримле ся, ож Горянська ротунда была покладена у 10. вадь 11. сторочови, айбо точный вік не є ідентифікованый.

Церьков належала династії Друґетув. Не знати, у котрый час ид ротунді были прикладені поєдны елементы. По Середньовічнуй добі храм належав католицькуй церькві.

У 1911. рокови была реставрована, а мадярські изглядователі зачали роботу над установленьом віку ротунды. У період Першої Чехословацької республікы ся проводили далші зглядованя церькви.

У 1949. рокови Совєтськый союз передав Горянську ротунду Православнуй церькві, а у 1962. домак заказав роботу храма.

Ищи єдна реставрація ся проводила у 1980. роках.

Уд 1990. року ротунда ся хоснує як грекокатолицькый храм Покровы Пресятої Богородиці.^[2]

Провбы узнати вік церькви

Період Австро-Мадярської імперії

По реставрації церькви у році 1911 мадярські учені мали можность проаналізовати матеріал стін ротунды — позад його похожости на матеріал романськых каштелюв дуйшли до конклузії, ож історія Горянської ротунды ся зачала у 10–11. ст.

Період Першої Чехословацької республікы

У 1921. рокови уйшла публікація изглядователя М. Новаківського, у котруй ся писало за візантськый влив на архітектурный стіль церькви. Подля верзії чеського історика Флоріана Заплетала, церьков была покладена у 14. сторочу; єдным из возможных закладателюв церькви ун называв Федора Коріатовича. Історик Ї. Крал удносив церьков до архітектурных памняток Великоморавської державы, 9. стороча. Володимир Залозецькый рувнав стіль Горянської ротунды на круглі церькви на Балканах, де є повно ротунд 11–12. ст, а подля верзії Володимира Січинського ротунду поклали у 10. сторочови словянські ставбарі пуд вливом візантської архітектурної школы.^{[жрідло?]}

Період Совєтського союза

Подля украйинського совєтського історика Григорія Логвина, ротунда ся клала у 13. сторочу архітекторами з Галичины. Петро Сова подав быв верзію, ож клали церьков у 12. ст. монахы ордена сятого Павла.^{[жрідло?]}

Мадярська зглядователька В. Ґерверш-Молнар называт Горянську ротунду близков церькам у селах (Кісомбор тай Корчо позад ґеометрії и будовных матеріалув — так есі три церькви были скапчані у єден архітектурный шор, котрый авторка датує 11. сторочом.^[3]