Гей, Славяне

Сербохорватьскый текст піснї, котрый пізнїше ся став гімном Югославії

„Гей, Славяне“ є гімнічна пісня присвячена вшыткым Славянам. Перша верзія тексту взникла в роцї 1834 під назвов „Гей, Словаци“ (словац. Hej, Slováci). Мелодія є выводжена од „Домбровскоґо мазурка“, котрый є од року 1926 польсков гімнов, є ведь помалша і має выразнїшы акценты.

Пісня служыла як гімна всеславяньского руху, Соколів, як штатна гімна Словацького штату, соціалістічной Югославії, як ай пізнїшой сербско-чорногорьской Югославії.

Назва

В славяньскых языках має пісня наслїдуючі назвы:

• в білоруськім языку „Гэй, славяне“
• в босняцькім языку „Hej, Sloveni (Хеј, Словени)“
• в булгарьскім языку „Хей, Славяни“
• в вышнёлужіцькіи языку „Hej, Słowjenjo“
• в кашубскім языку „Hej, Słowiónie“
• в македоньскім языку „Еј, Словени“
• в меджіславяньскім языку „Hej, slovjani (Хеј, словјани)“
• в нижнёлужіцькім языку „Hej, Słowjany“
• в польскім языку „Hej Słowianie“
• в російскім языку „Гей, Славяне“
• в русиньскім языку:
  • підкарпатьскый варіант „Гий Славляне“
  • лемківскый варіант „Гей Славяне“
  • пряшівскый варіант „Гей, Славяне“
  • паноньскый варіант „Гей, Славянє“
• в сербскім языку „Хеј, Словени (Hej, Sloveni)“
• в слезьскым языку „Hej, Słowjany“
• в словацькім языку „Hej, Slováci” або ай „Hej, Slovania“
• в словіньскім языку „Hej Slovani“
• в україньскім языку „Гей, слов'яни“
• в хорватьскім языку „Hej Slaveni“
• в чеськім языку „Hej, Slované“
• в чорногорьскім языку „Хеј, Словени (Hej, Sloveni)“

Всеславяньска гімна

Само Томашік дораз до тексту загорнув вшыткых Славянів і пісня „Гей, Славяне“ ся стала знамов вдяка ідеї панславізму, переважно в славяньскых країнах під надвладов Австрії. Была опублікована в многых часописах і календарях, співала ся на політічных зъяздах і стала ся неофіціалнов гімнов чехословацького руху.

Єй популарность дале зростла, кедь была прията за офіціалну гімну Союзу славяньского соколства, рух заложеного на всеславяньскых ідеалах і вплываючого в цїлім Австро-Угорьску. В роцї 1905 была одкрытя памнятника словіньского поета Франце Прешерена в Люблянї ославлены зборовым співом піснї „Гей, Славяне“. Почас першой світовой войны была пісня часто хоснована словацькыма вояками на обох сторонах фронту на взаємны повзбуджіня націоналістічных почутёв і превенцію кровопереливаню. Многы словіньскы, хорватьскы і сербскы Соколів, служачі в австро-угорьскій армадї, ся добровольно вздали воякам Сербії або Росії, або часто переходили до рядів другой стороны. Пісня ся з нима шырила по Балканї і до Росії і зістала популарна ай в меджівойновім періодї.

Словацька гімна

На Словакії была пісня „Гей, Словаци“ поважована за не офіціалну гімну почас цїлой сучасной історії. Офіціална ся стала гімнов Словацького штату в роках 1939–1945. Хоць ся по першій світовій войнї, знову по другій світовій войнї і наконець ай в роцї 1993 стала гімнов Словацька пісня „Над Татров ся блискать“, пісня „Гей, Словаци“ є понынї многыма людми (передовшыткым націоналістами) поважована за „другу“ народну гімну. Од назвы гімны быв выводженый ай пеёратівный выраз „гейсловак“.

Югославія

Пісня „Гей, Славяне“ ся на теріторії Югославії обявила по першыраз на зачатку 19. стороча. Драґутін Раковаць пісню переклав і назвав ю „Гей, Іліры“. Аж до другой світовой войны ся переклад практічно не міняв, окрем того, же Іліры ся під вплывом змін в бачіню народного возроджіня змінили на Славянів.

В роцї 1941 засягла Югославске кралёвство другу світову войну. Силы Оси в апрілї вступили до країны і югославска армада капітулювала почас семох днїв. Кедьже стара гімна обсяговала одказы на краля і кралёвство, протимонархістічны партізаны під веджінём Броза Тіта і го комуністічна партія ся вырїшили выгнути ся єй і замінили ю піснёв „Гей, Славяне“. Пісня ся співала почас обох засїдань АВНОЙ, законодарного орґану одпорового руху, і поступно ся зачала цїлково поважовати за гімну новой Югославії.

Стара кралёвска гімна была офіціално опущена по ослободжіню в роцї 1945, але жадна нова не была прията. Было зроблено дакілько спроб пересадити іншы, шпеціфічны югославскы піснї як гімну, але тоты не здобыли векшу підпору і пісня „Гей, Славяне“ ся надале не офіціално хосновала. Потім были спробы о найджены новой гімны опущены і в роцї 1977 ся „Гей, Славяне“ офіціално стало гімнов Югославії.

Сербія і Чорна Гора

По розпаду Югославії в роках 1991–1992, кедь в федерації зістали лем Сербія і Чорна Гора, ся тота пісня надале хосновала як штатна гімна новой федерації. По переходу на вольнїшый союз Сербії і Чорной Горы ся сподївало приятя новой гімны, але в вопросї штатных сімболів ся недосягла згода, а прото пісня „Гей, Славяне“ зістала надале гімнов.

Як нова гімна была предложена комбінація чорногорьской гімны „О, ясне маёве світаня“ (чорногор. Ой, свијетла мајска зоро / Oj, svijetla majska zoro) і сербской гімны „Справедливый Боже“ (серб. Боже Правде / Bože Pravde) зо алтернаціёв вершів обидвох пісень. Тота пропозіція лемже наразила на крітіку з боку Сербской народной партії Чорной Горы і Соціалістічной народной партії Чорной Горы.

Потім, што ся в роцї 2006 штатный союз розпав, тот вопрос ся став безпредметным і пісня „Гей, Славяне“ уж не є офіціалнов гімнов жадного незалежного штату на світї.

Текст

Музика першого верша піснї "Гей, Славяне"

На русиньскім языку

Підкарпатьскый варіант

Гий Славляне, ищи жиє
Дух нашых дідôв!
Кой за нарôд сирцё биє
Йих вірных сынôв!

Живи, живи дух Славлянськый
Живи лем вікамы!
Нам нестрашны бездны адськы
Прокляты бісамы!

Нич ся трафит кой над намы
Ся буря рознесе,
Стіна пукне, дуб ся зломит
Зимля ся розтресе

Стойиме сьме, постояны
Гикой йсі скалины!
Проклят буде, уддаватиль

Своєй утцюзнины!

Пряшівскый варіант

Гей, Славяне, іщі наш
славяньскый язык жыє,
Докы наше вірне сердце
за наш народ бє.

Жыє, жыє, дух славяньскый,
буде жыть на вікы,
Гром і пекло, марны вашы
проти наc суть гнївы!

Языка дар дав нам Бог,
Бог наш громовладный,
Не сміє нас го зато вырвати
на тім світї жадный;

І няй то є кілько людей,
тілько чортів в світї;
Бог є з нами: хто проти нас,
того Перун змете.

І няй то ся ай над нами
грозна буря взнесе,
Скала трїскать, дуб ся ламать
А земля няй ся трясе;

Мы стоїме твердо,
як муры замоцькы
Чорна земля пролыґне того,

хто одступить по зрадницькы!

Література

• STRNAD, František. O našich hymnách a jejich osudech: československým školám a rodinám. V Praze: Ústřední nakladatelství a knihkupectví učitelstva českoslovanského v Praze VII, společnost s r.o. filiálka v Brně a v Banskej Bystrici, 1924. 84 s. Kapitola Hymna slovanská, s. 48–52.