Генрик Сенкевич
|
Генрик Сенкевич | |
|---|---|
| Henryk Sienkiewicz | |
| Henryk Sienkiewicz ca 1885 (45871548) (cropped).jpg | |
| |
| Портрет од Й. Бухбиндера,1884 | |
| Уроджѣня | Henryk Adam Aleksander Pius Sienkiewicz мая 5., 1846 Воля Окшейска, Кральовство Польске конгресове |
| Умертя | новембра 15., 1916 (70 р.) Веве, Швайц •серцево-судинні захворювання, аневризма аорти |
| Погреб | Варшава (од року 1924) |
| Псевдоним | Litwos, Musagetes, Juliusz Polkowski, K. Dobrzyński |
| Занятя | писатель |
| Язык творох | Польскый |
| Народность | Поляк |
| Горожанство | Польско |
| Праца | Петербурзька академія наук |
| Участь | Перша світова война |
| Реліґія | Римокатолицька церьков, католицтво |
| Час творбы | 1869— |
| Жанры | новела, Репортаж, повість, повіданя, фейлетон |
| Тренд | Q11761905, Варшавський позитивізм |
| Родина | House of Sienkiwicz |
| Дѣти | Jadwiga Korniłowiczowa |
Influenced
| |
| Вызначны роботы | Янко-музикант, Вогнем і мечем, Потоп, Пан Володийовський, Камо грядеши, Хрестоносці (роман), В пустелі і в джунглях |
| Одзнакы | |
| Нобелов лавреат з литературы, 1905 | |
| |
| VIAF:24608122; GND:118797107; LCCN:n50024588; FAST:8109; BNF:119247156; NLKR/NLC:jn19990007946; OL:OL33439A;
| |
Генрик Сенкевич, пол. Henryk_Sienkiewicz, *5. май 1846, Воля Окшейска, Кральовство Польске конгресове — †15. новембер 1916, Веве, Швайц, в року 1924 погребеный в Варшавѣ — польский писатель, автор историчных романох, Нобелов лавреат з литературы року 1905.[1]
Биография
[едітовати | едітовати жрідло]Походив зо схудобнѣлого шляхтичского роду. Маеток Воля Окшейска (днешне село в Люблинском воеводствѣ) належав бабѣ писателя. Але родина стратила вшитко и переселила ся до Варшавы.[2] Учив ся на медицинской, пак историко-филологичной факултѣ Главной школы (1866–1870, од року 1869 Варшавска универзита),[1] але в року 1871 лишив штудии и оддав ся новинарской роботѣ. Дебютовав в року 1869 з литературнов и театралнов критиков, часто под псевдонимами. Его первый роман Na marne (Опусто) появив ся в року1872, а перве повѣданя Stary sługa —в року 1875.[2]
В роках 1876–1878 путовав по США, в далшых роках — по Европѣ и его корешпонденции и литературны публикации принесли му велику славу. В року 1900, ку 30-рочу его литературной карьеры польскый народ подаровав му невеликый статок Обленгорек около Келц.[2]
Творба
[едітовати | едітовати жрідло]Найвекшой знамости достав своима патриотично-патетичныма историчныма романами, главнѣ, трилогиев Ogniem i mieczem, 1883–1884, за повстаня Богдана Хмелницкого; Potop, 1886, за шведску интервенцию до Польщи; Pan Wołodyjowski, 1887–1888, за одпертя турецкой агресии в Польщи; а тыж романами Krzyżacy, 1897–1900, за одпор Польщи Тевтонскому ордену и Грюнвалдской битцѣ року 1410; Quo vadis? (Де идеш?), 1896, за первых христиан в старовѣком Римѣ.[1] Хоть векшину романох Сенкевича критикують за их театралность и недостаток историчной точности, они люблять ся читателям за велику артистичность выкладу и живы образы главных постав.[2]
Интересны факты
[едітовати | едітовати жрідло]- Генрик Сенкевич зоставать найвеце выдаваным в Польщи автором краснописемства: в роках 1944—2004 му вышли 868 выдань сумарным накладом 35,851 млн екземплары.[3]
- Портрет Сенкевича быв умѣщеный на банковцѣ 500 000 злотых з року 1990.
Жерела и одказы
[едітовати | едітовати жрідло]- Д. Шимоник. СЕНКЕ́ВИЧ //Большая российская энциклопедия. https://old.bigenc.ru/literature/text/3655854. [перевірено 2021-05-09].русс.
- Krzyzanowski, Jerzy R. (1 May. 2021). Henryk Sienkiewicz. Encyclopedia Britannica. https://www.britannica.com/biography/Henryk-Sienkiewicz. [перевірено 9 May 2021].англ.
Референции
[едітовати | едітовати жрідло]Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Henryk Sienkiewicz на польскій Вікіпедії.