Перейти до вмісту

Генрик Сенкевич

Матеріал з Вікіпедія


Генрик Сенкевич

Henryk Sienkiewicz
Picture of Henryk Sienkiewicz.jpg
Портрет од Й. Бухбиндера,1884
УроджѣняHenryk Adam Aleksander Pius Sienkiewicz
мая 5., 1846(1846-05-05)
Воля Окшейска, Кральовство Польске конгресове
Умертяновембра 15., 1916 (70 р.)
Веве, Швайц
серцево-судинні захворювання, аневризма аорти
ПогребВаршава (од року 1924)
ПсевдонимLitwos, Musagetes, Juliusz Polkowski, K. Dobrzyński
Занятяписатель
Язык творохПольскый
НародностьПоляк
ГорожанствоПольско
ПрацаПетербурзька академія наук
УчастьПерша світова война
РеліґіяРимокатолицька церьков, католицтво
Час творбы1869
Жанрыроман, новела, Репортаж, повість, повіданя, фейлетон
ТрендQ11761905, Варшавський позитивізм
РодинаHouse of Sienkiwicz
ДѣтиJadwiga Korniłowiczowa

Вызначны роботыЯнко-музыкант, Вогнем і мечем, Потоп, Пан Володийовський, Камо грядеши, Хрестоносці (роман), В пустелі і в джунглях
Одзнакы
Нобелов лавреат з литературы, 1905


Генрик Сенкевич, пол. Henryk_Sienkiewicz, *5. май 1846, Воля Окшейска, Кральовство Польске конгресове — †15. новембер 1916, Веве, Швайц, в року 1924 погребеный в Варшавѣпольский писатель, автор историчных романох, Нобелов лавреат з литературы року 1905.[1]

Биография[едітовати | едітовати жрідло]

Походив зо схудобнѣлого шляхтичского роду. Маеток Воля Окшейска (днешне село в Люблинском воеводствѣ) належав бабѣ писателя. Але родина стратила вшитко и переселила ся до Варшавы.[2] Учив ся на медицинской, пак историко-филологичной факултѣ Главной школы (1866–1870, од року 1869 Варшавска универзита),[1] але в року 1871 лишив штудии и оддав ся новинарской роботѣ. Дебютовав в року 1869 з литературнов и театралнов критиков, часто под псевдонимами. Его первый роман Na marne (Опусто) появив ся в року1872, а перве повѣданя Stary sługa —в року 1875.[2]

В роках 1876–1878 путовав по США, в далшых роках — по Европѣ и его корешпонденции и литературны публикации принесли му велику славу. В року 1900, ку 30-рочу его литературной карьеры польскый народ подаровав му невеликый статок Обленгорек около Келц.[2]

Творба[едітовати | едітовати жрідло]

Найвекшой знамости достав своима патриотично-патетичныма историчныма романами, главнѣ, трилогиев Ogniem i mieczem, 1883–1884, за повстаня Богдана Хмелницкого; Potop, 1886, за шведску интервенцию до Польщи; Pan Wołodyjowski, 1887–1888, за одпертя турецкой агресии в Польщи; а тыж романами Krzyżacy, 1897–1900, за одпор Польщи Тевтонскому ордену и Грюнвалдской битцѣ року 1410; Quo vadis? (Де идеш?), 1896, за первых христиан в старовѣком Римѣ.[1] Хоть векшину романох Сенкевича критикують за их театралность и недостаток историчной точности, они люблять ся читателям за велику артистичность выкладу и живы образы главных постав.[2]

Интересны факты[едітовати | едітовати жрідло]

  • Генрик Сенкевич зоставать найвеце выдаваным в Польщи автором краснописемства: в роках 1944—2004 му вышли 868 выдань сумарным накладом 35,851 млн екземплары.[3]
  • Портрет Сенкевича быв умѣщеный на банковцѣ 500 000 злотых з року 1990.

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. 1,0 1,1 1,2 Д. Шимоник
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 Krzyzanowski, Jerzy R.
  3. Krystyna Bańkowska-Bober (2006). Statystyka wydawnictw w Polsce. Historia, metodyka i organizacja. Warszawa: Biblioteka Narodowa. pp. 117. пол.

Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Henryk Sienkiewicz на польскій Вікіпедії.