Габриел Гарсия Маркес
|
Габриел Гарсия Маркес | |
|---|---|
| Gabriel García Márquez | |
| |
| Gabriel García Márquez, 2002 | |
| Уроджѣня | Gabriel José García Márquez марца 6, 1927 Аракатака |
| Умертя | апріля 17, 2014 (87 р.) Мексіко Сіті •лімфома, пневмонія |
| Занятя | прозаїк-романіст, новеліст, новинарь, драматик, писатель, выдаватель, поет-адвокат, автобіограф, сценариста, прозаїк, публіціста |
| Язык творох | шпанєльскый |
| Горожанство | Колумбия |
| Alma mater | Національний університет Колумбії
|
| Членство | Академія мистецтва НДР |
| Реліґія | значення не задано |
| Час творбы | 1947— |
| Жанры | роман, повѣданя |
| Тренд | магичный реализм |
| Супруг(а) | Mercedes Barcha (1958; 17 апріль 2014)[1] |
| Дѣти | Родриго Гарсиа |
Influenced
Вільям Фолкнер, Вірджинія Вульф
| |
| Вызначны роботы | Сто рокы самоты, Осінь Патріарха, Кохання під час холери, Хроника объявленной смерти, The Story of a Shipwrecked Sailor, Полковнику ніхто не пише |
| Одзнакы | |
| Нейштадтська літературна премія (1971, 1972), премія Ромуло Гальєгоса (1972), премия «Общее благо» за выдающиеся заслуги (1980), великий офіцер ордена Почесного легіону (1981), Нобелівська премія з літератури (1982), Национальная премия Симона Боливара в области журналистики, орден Ацтекського орла (1982), орден Габриелы Мистраль (1993), Орден Пошани (Російська Федерація) (3 марец 2012) | |
| |
| VIAF:54147956; GND:118537601; LCCN:n79063441; FAST:37134; BNF:119040929; NLKR/NLC:jn19981001318; OL:OL4586796A; | |
Габриел Гарсия Маркес (ісп. Gabriel José García Márquez, 
ɡaˈβɾjel ɣarˈsi.a ˈmarkes (файл); * 6. марца 1927, Аракатака, Колумбия — 17. апрѣль 2014, Мексико (город), Мексико) — быв колумбийскый писатель и новинарь, пишучый по испанскы.
Характеристика творбы[едітовати | едітовати жрідло]
Еден з найвекшых писателей 20-го стороча, Нобеловый лавреат з литературы од року 1982 переважно за роман Сто рокы самоты (Cien años de soledad, 1967). Гарсия Маркес досяг зрѣдкавого умѣня зостати якнайвеце доступным обычайному читательови, а при том задоволити пожаданя каммай рафинованой критикы.[2]
Мѣшаньом реалного и фантастичного, доданьом фантастичной латинскоамерицкой реалиты, котра перевысшать всяку поетичну имагинацию, роман Сто рокы самоты належить ку найвекшым творам «магичного реализма», чии зачинателе Мигуел Ангел Астуриас и Алехо Карпентьер отворили нову етапу во вывою латиноамерицкой прозы.[3]
Читательскы суджѣня о Гарсия Маркесови, магичном реализмѣ и нобеловонаградном романѣ далеко не так едноголосны, але интересны и гойны.[4]
Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]
- Anna Housková. Garcia Marquez, Gabriel: Sto roků samoty. // Slovník světových literárních děl. 1/A-L. — Praha: Odeon, 1989. ISBN 80-207-0948-7 Cc. 285-286. чеш.
- Roberto González Echevarría: Gabriel García Márquez. // Encyclopædia Britannica англ.
- Официалный сайт русс.
- Читательскы суджѣня. // Сайт «Лаборатория фантастики» русс.
Референции[едітовати | едітовати жрідло]
- ↑ ¿Quién era Mercedes Barcha, la musa de Gabriel García Márquez?. 25 авґуст 2020. https://www.nytimes.com/es/2020/08/25/espanol/mercedes-barcha.html.
- ↑ Roberto González Echevarría: Gabriel García Márquez.
- ↑ Anna Housková. Garcia Marquez, Gabriel: Sto roků samoty.
- ↑ Читательскы суджѣня. // Сайт «Лаборатория фантастики»