Василь Гренджа-Донскый

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до: навіґація, Найти
Василь Гренджа-Донскый
Уроджѣня Василь Гренджа
24. апрѣль 1897
Воловое, Мараморош, Мадярское кралевство
Умертя 25. новембер 1974 (77 рокы)
Братислава, Чехословацка Социалистична Република
Занятя писатель
Язык творов украинскый
Народность Украинець
Родом з Верховины
Подданство мадярске, чехословацке
Час творбы 1923—1973
Жанры поезия, проза, драма, мемуары
Одзнакы
Za-zásluhy-o-výstavbu-2-líc.JPG
Заслуженый умѣлець Чехословацкой републикы, 1970
Супруг(а) Мария Вилгелм (1919), Мария Рущакова (1933)
Дѣти Алиса (1921), Олга (1927), Иван (1945)

Василь Гренджа-Донскый [Grendᶚa] (* 24. апрѣль 1897, Воловое, Мараморош, Мадярске кралевство (днесь Межгорье, Украина) — †25. новембер 1974, Братислава, Чехословацка Социалистична Република) — украинскый писатель Чехословакии, политичный активиста Карпатской Украины, редактор новинкы Карпатской Украины Нова свобода.

Биография[едітоватиедітовати жрідло]

Уродив ся в 9-дѣтной селянской родинѣ яко старшый сын. Курс зачаточной школы освоив во фарской школѣ. Робив поштарем на мѣстном поштовом урядѣ. Закончивши заочно неповный курс середной школы,[1] року 1915 наруковав до войска, а неодовга быв раненый на российском фронтѣ Первой свѣтовой войны и лѣчив ся у Будапештѣ. Перебываючи на реконвалесценции в Будапештѣ учив ся на Торговелной академии и Академии Умѣлств. Року 1918 вертать ся до войска и служить на румынском и тальянском фронтах. Горячо принимать револучны подѣи в Мадярщинѣ. Року 1919 вступать до мадярской Червеной армады. Перва его жена была Мадярка и велика патриотка, под ей вплывом зачинать писати свои первы творы по мадярскы.[2] 16-рочна Мария (Монцика) Вилгелм (1903–1983), родом з Бачкы, з котров побрали ся в новембрѣ 1919, подаровала му двох дѣвок: Алису (Ержику, 1921) и Олгу (1927).[3] В роках 1918–1922 в Будапештѣ продовжив науку на специалных офицерскых курсах, доповнюючи свою освѣту, што дало му можность достати роботу книговода (бухгалтера) в асекурацийном сполку. Вернувши ся до краю в маю 1922, достав мѣсто книговода в Подкарпатском банку в Ужгородѣ, вдяка чому добрѣ забезпечив материално свою фамилию. Обстояня в краю под новов чешсков администрациов нашов зовсѣм змѣненыма. З року 1923 принимать украинофилску орьентацию, зачинать активно робити в Просвѣтѣ и украинскых новинках, публиковати свои поезии. Первы зберькы писав сперву по руськы (Квѣты з терньом, 1923), пак по украинскы етимологичным правописом (Золотѣ ключѣ, 1923).[2] Дале перешов, яко первый в краю на фонетичный правопис (Шляхом терновим, 1924). Року 1926 з урядного дозволу змѣнив прозвище на Гренджа-Донскый.[4] Того же року выходить его перва прозова книжка Оповідання з Карпатських полонин[5] Року 1928 став ся первым украинскым писательом, чия книжка была опубликована в Совѣтской Украинѣ (Тернові квіти полонин, 1928, Харьков).[2]

Року 1930 розышли ся з первов женов, Алиса зостала з отцем в Ужгородѣ, а жена з малов Олгицов одышли до Будапешту навсе. 25. апрѣля 1933 побрав ся з Марусев Рущаковов (1912–1990), простов верховинков з Волового, 15 рокы молодшов од него. У Воловом его будуча жена была учительков ручных робот (вышиваня) в горожанцѣ. З нев мав сына Ивана (1945).

В януарѣ 1935 став членом проводу украинского националного объеднаня (УНО), в периодѣ Карпатской Украины редаговав у Хустѣ новинку Нова свобода. По утлумѣню новопроголошеной републикы мадярскым войском 15. марца 1939 трафив до концтабору с. Крива, а пак Варюлопош (коло Нѣредьгазы), а по вывольнѣню 7. августа 1939 переселив ся до Братиславы, де жив до конця живота.

За Тисового режиму быв ведучым украинской програмы словацкого радия.[2] По приходѣ Червеной армады наступив до рядов коммунистичной партии Чехословакии (1945) и брав участь в антифашистичном руху.[6] В добѣ украинизации активно помагав новым украинскым периодикам Дзвіночок, Піонерська газета, Дружно вперед, Дукля и публиковав в них свои творы. В послѣдны рокы свого живота занимав ся редагованьем своих ранных творов, вымѣнюючи слова и выразы руськой бесѣды на литературны украинскы.[2]

Творба[едітоватиедітовати жрідло]

  • Поетичны зберькы:
    • «Квѣты з терньом» (1923)
    • «Золотѣ ключѣ» (1923)
    • «Шляхом терновим» (1924)
    • «Китиця квіток» (1925)
    • «Тернові квіти полонин» (Харьков, 1928)
    • «Покрив туман співучі ріки…» (1928)
    • «Тобі, рідний краю» (1936)
    • «Червона скала» (1938)[7][8]
    • «За ґратами» (1939)
    • «Місячні груні» (Пряшів, 1969)
    • «Тече потік з бережечка» (Пряшів, 1985, посм.)
  • Проза:
    • «Оповідання з Карпатських полонин» (1926)
    • «Оповідання з Карпатських полонин» (перевыданя: Харьков, 1928)
    • «Назустріч волі» (1928)
    • «Немає набоїв»(Харьков, 1928)
    • «Ілько Липей — карпатський розбійник» (Львів, 1936)
    • «Петро Петрович» (1937)
    • «Петрик» (Пряшів, 1973)
  • Пьесы и драматичны поемы: [8]
    • «Сиротина» (1925)
    • «Останній бій» (1930)
    • «Сотня Мочаренка» (1932)
    • «Як сади зацвітуть» (1937)
    • «Зруб» (1948)[9][8]
    • «Русалка» (1945)
    • «Скам’янілі серця» (1957) [10][8]
  • Неопубликованы романы: [8]
    • Запропащені роки
    • Світанок над горами
    • Сини Верховини

Вызнаменаня[едітоватиедітовати жрідло]

  • 1970 — Заслуженый умѣлець Чехословацкой републикы[2]
  • ???? — Одзнака президента Чехословацкой републикы «За розбудову» (Za zásluhy o výstavbu), котров гоноровали «чоловых бойовников за социалистичну одбудову»

Одказы[едітоватиедітовати жрідло]

Жерела[едітоватиедітовати жрідло]

  • Ковач Ф. Гренджа-Донський. Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. СРУСР. Пряшів, 1999. С.94.
  • Мишанич О. Василь Гренджа-Донський // Повернення. Літературно-критичні статті і нариси. — К.: АТ «Обереги», 1993. — С. 94-111.
  • Мольнар М. Доля співця полонин. Причинок до творчої біографії В. Гренджі-Донського //Зустрічі культур: З чехословацько-українських взаємовідносин. — Братислава: Словацьке педагогічне видавництво в Братиславі, відділ української літератури в Пряшеві, 1980. — С. 388—447.
  • Поп І. Ґренджа-Донський Василь. // П.Р.Маґочій, І.Поп. Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Ужгород, 2010. С. 169–170.
  • Рекіта В. І. Історія Закарпаття у творчій спадщині Василя Ґренджі-Донського / Передм. В.Задорожного. — Вид. друге, переробл., доп. — Ужгород: Ґражда, 2007. — 112 с.
  • Хланта І. Ґренджа-Донський Василь Степанович. //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. «Ґражда». Ужгород, 2007. Сс. 112–113.

Референции[едітоватиедітовати жрідло]

  1. Гренджа-Донський. Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. СРУСР. Пряшів, 1999. С.94.
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5 Ґренджа-Донський Василь. //П.Р.Маґочій, І.Поп. Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Ужгород, 2010. С. 169–170.
  3. Рекіта В.І. Рід Ґренджів. [[1]]
  4. Твори Василя Ґренджі-Донського. Том Х. Published by Carpathian Alliance, Inc. Branch in Washington, D.C. 1988. С. 62.
  5. Твори Василя Ґренджі-Донського. Том V. Повісті. Published by Carpathian Alliance, Inc. Branch in Washington, D.C. 1985. С. VII.
  6. Гренджа-Донский. Украинский советский энциклопедический словарь. Том 1. К.1988. С. 464.
  7. Епична поема печатала ся в дѣточом журналѣ Пчолка на продовжѣня в роках 1931–1938, а наконець вышла окремов книжков
  8. 8,0 8,1 8,2 8,3 8,4 Хланта І. Ґренджа-Донський Василь Степанович. //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. «Ґражда». Ужгород, 2007. Сс. 112–113.
  9. Одзначена премиов Министерии школства и културы, Братислава 1957
  10. Одзначена премиов Словацкого литературного фонда, 1957