Перейти до вмісту

Брітаньска Індія

Матеріал з Вікіпедія
Діалектпряшівскый


Індіцька імперія[⇨]
анґл. Indian Empire
1858 – 1949
Застава державы
прапор
Герб державы
ерб
Гимна: анґл. God save the King/Queen
(Боже, хрань краля/кралёвну)
Гесло: фр. Dieu et mon droit
(Бог і моє право)
География
Mapa štátu
Політічне роздїлїня Брітаньской Індії (раджу) в 1909 роцї. Брітаньска Індія є зображена двома одтїнками ружовой фарбы; Сікім, Непал, Бгутан і князївскы штаты суть зображены жовтов фарбов
Брітаньска Індія (радж) по одношіню до Брітаньской імперії в 1909 роцї
Колката[1][lower-alpha 1] (1858–1911)
Новый Делі (1911/1931[lower-alpha 2]–1947)
Розлога
4 903 312 (1937)
4 226 734 (1947) km²
Обывательство
Число
388 997 955 (1941)
індуізм, іслам, сікгізм, будгізм і хрістіанство
Державна организация
Форма влады
колонія
Материнскый штат
індіцька рупія
Імператор
Вікторія (1876–1901)
Едуард VII. (1901–1910)
Джордж V. (1910–1936)
Едуард VIII. (1936)
Джордж VI. (1936–1947)
Ґенералный ґувернер
Чарлз Каннінґ (1852–1859; першый)
Луіс Маунтбаттен (1947; послїднїй)
Штатный секретарь:
Едвард Стенлі (1858–1859; першый)
Вільям Гер (1947; послїднїй)
Взник
Заник
Предходникы:
Муґальска імперія Муґальска імперія
Наступникы:
Індіцька унія Індіцька унія
Пакістан Пакістан
Брітаньска Бірма Брітаньска Бірма


Брітáньска Íндія (анґл. British India), тыж Брітáньскый радж (анґл. British Raj) — была влада брітаньской коруны на індіцькім субконтінентї,[3] тырваюча меджі роками 1858–1947.[4] Реґіон під брітаньскым контролём ся в сучаснім розуміню обычайно называв Індія (анґл. India) і обсяговав теріторії прямо справоване Споєным кралёвством, котры ся вєдно называли Брітаньска Індія, і теріторії справованы домородыма владцями, але під брітаньсков надвладов, называны князївскы штаты. Як Індія была закладаючім членом Ліґы народів і в 1945 роцї закладаючім членом Орґанізації споєных народів в Сан Франціску.[5] Індія была участницькым штатом лїтных олімпійскых гер в роках 1900, 1920, 1928, 1932 і 1936.

Тота сістема справы была заведжена 28. юна 1858, кедь по індіцькім повстаню в 1857 роцї пришла влада Выходоіндіцькой сполочности на коруну в особі кралёвны Вікторії[6] (котра была в 1876 роцї выголошена за імператріцю Індії). Тырвало до року 1947, кедь была Брітаньска Індія роздїлена на два суверенны домініоновы штаты: Індіцьку унію (пізнїше Індіцьку републіку) і Домініон Пакістан (пізнїше Пакістаньску ісламску републіку і Банґладешску людову републіку при выголошіню незалежности Банґладеша в 1971 роцї). При взнику Брітаньской Індії (Брітаньского раджу) в 1858 роцї уж была Нижня Барма частёв Брітаньской Індії; Верьхня Барма была придана в 1886 роцї і взникнутый союз, Барма, быв справованый як автономна провінція до року 1937, кедь ся став самостатнов брітаньсков колоніёв і в 1948 роцї здобыв незалежность. В 1989 роцї была переменована на Мянму. Провінція головного комісаря Аден была тыж частёв Брітаньской Індії при взнику Брітаньского раджу а в 1937 роцї ся тыж стала самостатнов колоніёв знамов як колонія Аден.

Брітаньска Індія од свого періоду мала веце розлічных назв:

Ґеоґрафічна полога

[едітовати | едітовати жрідло]
Брітаньска Індія і сусїднї країны суть зображены в 1909 роцї

Брітаньска Індія ся розпростерала майже на цїлій теріторії днешнёй Індії, Пакістану, Банґладеша і Мянмы, з вынятком малых маєтків іншых европскых країн, як наприклад Ґоа і Пудучері.[10] Тота теріторія є дуже богатым, обсягує Гімалайскы горы, уроджайны заплавовы области, Індоґанґску рівнину, довге побережя, тропічны сухы лїсы, высохнути верьховины і пустыню Тгар.[11] Окрем того в розлічных часовых обсяговала Аден (од 1858 року до 1937 року),[12] Нижню Барму (од 1858 року до 1937 року), Верьхню Барму (од 1886 року до 1937 року), Британьске Сомалі (курто од 1884 року до 1898 року) і Проливову осаду (курто од 1858 року до 1867). Од 1937 року до здобываню незалежности в 1948 роцї была Барма окреме од Індії і прямо справована брітаньсков корунов. Світовы штаты Перзьского заливу і остатны штаты належачі під Резіденціёв Перзьского заливу были теоретічно князївскыма штатами, як ай председництвыма і провінціями Брітаньской Індії до 1947 року і як менову єдинку хосновали рупію.[13]

Окрем іншых країн в реґіонї был Цейлон (днесь Срі Ланка), котрый ся в тім часї одношовав на прибережнї реґіоны і северну часть острова в 1802 роцї одступеный Великій Брітанії на основі Амєньской догоды. Тыма прибережныма реґіонами были в роках 1793–1798 [14] дочасно під справов Мадраського председництва, але в нескоршых періодів ся брітаньскы ґувернеры одповідали Лондону і не были частёв Раджу. Кралёвства Непал і Бгутан, котры вели войну з Брітами, з нима потім підписали догоду і Бріты їх узнали за незалежны штаты.[15][16] Сікімске кралёвство было по анґло-сікімской догоды з року 1861 утворене як князївскый штат; вопрос суверенности ведь зістав недефінованым.[17] Малдівскы островы были в роках 1887–1965 брітаньскым протекторатом, але не были частёв Брітаньской Індії.[18]

Списованя людей в Брітаньскій Індії з 1921 року уваджать 69 міліонів мусулманів і 217 міліонів гіндуістів з цїлкового чісла 316 міліонів обывателїв

Чісло обывателїв теріторії, котра ся стала Брітаньсков Індіёв, было 100 міліонів до року 1600 і до XIX. стороча ся майже не змінило. Подля першого списованю людей в Індії в 1881 роцї досягло чісло обывателїв Індії 255 міліонів.[19][20][21][22]

Штудії о обывательстві Індії од року 1881 ся замірёвали на такы темы, як є цїлкове чісло обывателїв, міра породности і смертности, міра росту, ґеоґрафічне розложіня, ґрамотность, роздїлїня на сільскы і містьскы обывательство, міліоновы міста і три міста з чіслом обывателїв над вісем міліонів: Делі, Великый Бомбай і Колката.[23]

Уровень смертности быв зниженый в роках 1920–1945 вдяка біолоґічній імунізації. Далшым фактором належали зростаючі приймы і лїпшы жывотны условії, поліпшіня выжыва, безпечнїше і чістїше жывотне околіця тыж лїпша офіціална здравотна політіка і лїкарьска старостливость.[24]

Лакгнавска універзіта основана Брітами в 1867 роцї
Колкатьска універзіта основана в 1857 роцї, є єдным з трёх найстаршых днешнїх штатных універзіт в Індії

Універзіты в Колкатї, Бомбаї і Мадрасї были основаны в 1857 роцї, прямо перед повстаням. До 1890 року ся на них приближно 60 000 Індів, головным в области слободных умень і права. Приближно третина з них наступила до верейной справы і далша третина ся стала правниками. Выслїдком была дуже добрї школована професіонална штатна бірокрація. До 1887 року з 21 000 міст в штатній справі середнёй уровни 45% творили гіндуісти, 7% мусулмане, 19% Евразійцї (европскый отець і індіцька мамка) і 29% Европанів. З 1 000 міст в найвысшых штатных службах майже вшыткы творили Бріты, звычайно з Оксбріджскым тітулом.[25] Влада, часто в сполупрацї з містныма філантропами, створила до 1911 року 186 універзіт і высокых школ; штудовало на них 36 000 штудентів (веце як 90% мужів). До 1939 року ся чісло інштітуцій здвоїв і чісло штудентів досягло 145 000. Учебны основы ся слїдовали подля класічныма брітаньскыма штандартами, як завели Оксфорд і Кембрідж, і акцентовала на анґліцьку літературу і европску історію. Тым не менше ся в 20. роках ХХ. ст. стали штудентьскы орґанізації містами індіцького націоналізму.[26]

  1. Шімла была лїтным головным містом влады Брітаньской Індії а не Брітаньской імперії, то значіть Брітаньской індіцькой імперії, до котрой входили князївскы штаты[2]
  2. Выголошіня Нового Делі за головне місто было выдане в 1911 роцї, але місто было славностне отворене як головне місто Брітаньской Індії в фебруарї 1931 року
  3. Даколи той реґіон ся так называв, хоць не офіціално
  1. Calcutta (Kalikata), The Imperial Gazetteer of India, IX, Published under the Authority of His Majesty's Secretary of State for India in Council, Oxford at the Clarendon Press, 1908, p. 260, http://dsal.uchicago.edu/reference/gazetteer/pager.html?volume=9&objectid=DS405.1.I34_V09_266.gif, [перевірено 24 May 2022], "—Capital of the Indian Empire, situated in 22° 34' N and 88° 22' E, on the east or left bank of the Hooghly river, within the Twenty-four Parganas District, Bengal" 
  2. Simla Town, The Imperial Gazetteer of India, XXII, Published under the Authority of His Majesty's Secretary of State for India in Council, Oxford at the Clarendon Press, 1908, p. 260, http://dsal.uchicago.edu/reference/gazetteer/pager.html?objectid=DS405.1.I34_V09_266.gif, [перевірено 24 May 2022], "—Head-quarters of Simla District, Punjab, and the summer capital of the Government of India, situated on a transverse spur of the Central Himālayan system system, in 31° 6' N and 77° 10' E, at a mean elevation above sea-level of 7,084 feet." 
    • Hirst, Jacqueline Suthren; Zavros, John (2011), Religious Traditions in Modern South Asia, London and New York: Routledge, ISBN 978-0-415-44787-4, https://books.google.com/books?id=voGoAgAAQBAJ&pg=PT27, [перевірено 24 May 2022], "As the (Mughal) empire began to decline in the mid-eighteenth century, some of these regional administrations assumed a greater degree of power. Amongst these ... was the East India Company, a British trading company established by Royal Charter of Elizabeth I of England in 1600. The Company gradually expanded its influence in South Asia, in the first instance through coastal trading posts at Surat, Madras and Calcutta. (The British) expanded their influence, winning political control of Bengal and Bihar after the Battle of Plassey in 1757. From here, the Company expanded its influence dramatically across the subcontinent. By 1857, it had direct control over much of the region. The great rebellion of that year, however, demonstrated the limitations of this commercial company's ability to administer these vast territories, and in 1858 the Company was effectively nationalized, with the British Crown assuming administrative control. Hence began the period known as the British Raj, which ended in 1947 with the partition of the subcontinent into the independent nation-states of India and Pakistan." 
    • Salomone, Rosemary (2022), The Rise of English: Global Politics and the Power of Language, Oxford University Press, p. 236, ISBN 978-0-19-062561-0, https://books.google.com/books?id=_gNREAAAQBAJ&pg=PA236, [перевірено 24 May 2022], "Between 1858, when the British East India Company transferred power to British Crown rule (the "British Raj"), and 1947, when India gained independence, English gradually developed into the language of government and education. It allowed the Raj to maintain control by creating an elite gentry schooled in British mores, primed to participate in public life, and loyal to the Crown." 
  3. Mansergh, Nicholas (1974), Constitutional relations between Britain and India, London: His Majesty's Stationery Office, p. xxx, ISBN 978-0-11-580016-0, https://books.google.com/books?id=DJkOAQAAMAAJ, [перевірено 19 September 2013]  Quote: "India Executive Council: Sir Arcot Ramasamy Mudaliar, Sir Firoz Khan Noon and Sir V. T. Krishnamachari served as India's delegates to the London Commonwealth Meeting, April 1945, and the U.N. San Francisco Conference on International Organisation, April–June 1945."
  4. Kaul, Chandrika. From Empire to Independence: The British Raj in India 1858–1947. https://www.bbc.co.uk/history/british/modern/independence1947_01.shtml. [перевірено 3 March 2011]. 
  5. Bowen, H. V.; Mancke, Elizabeth; Reid, John G. (2012), Britain's Oceanic Empire: Atlantic and Indian Ocean Worlds, C. 1550–1850, Cambridge University Press, p. 106, ISBN 978-1-107-02014-6, https://books.google.com/books?id=Oi9neJg39wcC&pg=PA106  Quote: "British India, meanwhile, was itself the powerful 'metropolis' of its own colonial empire, 'the Indian empire'."
  6. Smith, George (1882). The Geography of British India, Political & Physical. London: John Murray. https://archive.org/details/geographybritis00smitgoog. [перевірено 2 August 2014]. 
  7. Baten, Jörg (2016). A History of the Global Economy. From 1500 to the Present. Cambridge University Press. p. 247. ISBN 978-1-107-50718-0. 
  8. Marshall (2001), p. 384
  9. Subodh Kapoor (January 2002). The Indian encyclopaedia: biographical, historical, religious ..., Volume 6. Cosmo Publications. p. 1599. ISBN 978-81-7755-257-7. https://books.google.com/books?id=q5ZM0nZXZEkC&pg=PA1599. 
  10. Codrington, 1926, Chapter X:Transition to British administration
  11. Nepal: Cultural life. Encyclopædia Britannica Online. 2008. https://www.britannica.com/place/Nepal/Cultural-life#toc23631. 
  12. Bhutan. Encyclopædia Britannica Online. 2008. https://www.britannica.com/place/Bhutan/Government-and-society#toc25008. [перевірено 2 June 2022]. 
  13. Sikkim | History, Map, Capital, & Population (по en). https://www.britannica.com/place/Sikkim. [перевірено 2 December 2022]. 
  14. Maldives | History, Points of Interest, Location, & Tourism (по en). https://www.britannica.com/place/Maldives. [перевірено 2 December 2022]. 
  15. Romaniuk, Anatole (2014), Glimpses of Indian Historical Demography, Canadian Studies in Population 40 (3–4): 248–51, doi:10.25336/p6hw3r, https://ejournals.library.ualberta.ca/index.php/csp/article/download/21301/16105, [перевірено 25 January 2015] 
  16. Parameswara Krishnan, Glimpses of Indian Historical Demography (Delhi: B.R. Publishing Corporation 2010) ISBN 978-8176466387
  17. Kingsley Davis, The Population of India and Pakistan (Princeton University Press, 1951).
  18. Kingsley Davis (19 April 1943), The population of India, Far Eastern Survey 12 (8): 76–79, doi:10.2307/3022159 
  19. Khan, J.H. (2004), Population growth and demographic change in India, Asian Profile 32 (5): 441–60 
  20. Klein, Ira (1990), Population growth and mortality in British India: Part II: The demographic revolution, Indian Economic and Social History Review 27 (1): 33–63, doi:10.1177/001946469002700102 
  21. Moore 2001a, str. 431
  22. Zareer Masani (1988). Indian Tales of the Raj p. 89

Рочникы і штатістічны справы

[едітовати | едітовати жрідло]