Нїмецька марка

Будова Нїмецького Бундесбанка, установа-емітента нїмецької маркы в 1957—2001 годах

Нїме́цька ма́рка (нїм. Deutsche Mark; курто DM, у межинароднуй банковськуй термінолоґії DEM, в обычнуй бисїдї D-Mark вадь курто Mark, в анґлоязычных країнах май булше говорят Deutschmark) — бывша валюта Нїмеччины. Йиї пустили в обіг 1948 года на території Западної Нїмеччины. 1990 года стала грошовыв єдиницьов зкапчаної Нїмеччины. Руняла ся 100 пфеніґам (нїм. Pfennig, курто: pf).

В обігови были купікы номіналом 1, 2, 5, 10, 50 пфеніґу и 1, 2, 5 марок тай банкноты в 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500 и 1000 марок. Центральный банк — Нїмецькый Бундесбанк.

Дякуючи строгуй монетарнуй полїтиці Бундесбанку, нїмецька марка за час свого бытя мала «твердый» обміный курс до другых валют и была другов за популярностьов резервнов валютов у світі.

З 1. януара 2002 года в Нїмеччині ввели евро. Міняня на нову валюту проводили за курсом 1,95583 маркы за єдно евро.

Одкликованя

Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Німецька марка на україньскій Вікіпедії.