Юрко Харитун

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрко Харитун
Чинность Учитель, збератель фолклора, културный дѣятель, поет, музикант
Уроджѣня юла 17, 1948 (1948-07-17) (71 р.)
Мѣсто роджѣня Стружниця, окрес Снина, Словакия
***

Юрко Харитун — учитель, збератель русинского фолклору, русинскый поет в Словакии, лавреат «Премии Александра Духновича» (2012), удѣляной Карпаторускым выскумным центром (Тhe Carpatho-Rusyn Research Center) в США.

Биография[едітовати | едітовати жрідло]

Родив ся 17. юла 1948 в Стружници Снинского окресу. Основну школу выходив в родном селѣ, пак в Старинѣ, а середню — во Снинѣ, де уж од школной лавкы зачав писати стишкы. Учив ся гру на гуслях в музичной школѣ. Высоку освѣту зыскав на педагогичной факултѣ в Пряшовѣ, а пак од року 1970 зачав учительовати в основной школѣ в Лендаку, Попрадского окресу. Еще в середньой школѣ зачав записовати русинскый фолклор: народны спѣванкы, дѣтскый фолклор, пословицѣ, приповѣдкы. В року 1986 его родне село цѣлком заникло, а обывателе были переселены. Юрко Харитун жие и творить в Кежмарку, одкы походить его жена, а тема жалю за заниклым селом молодости стала ся еднов з доминант его поезии.[1]

Творба[едітовати | едітовати жрідло]

Юрко Харитун публиковав свои дѣла в периодиках, а тыж е автором многых книжок:[2]

Книжка Мої сны в року 2012 вызнаменана «Премиов Александра Духновича».[3]

Жридла и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

  • Зозуляк А.: Moлодый шістдесятник – Юрко Харітун
  • Копорова К.: Писмо од Юрка Харитуна, тогорічного лавреата Цїны А. Павловіча і Премії А. Духновіча... Русин 2012/2, сс. 8-9.
  • Кралёва Л.: Слово выдавателя. // Юрко Харитун: Дякую, мамко! Пряшів: ОЗ КОЛЫСОЧКА, 2017, с. 104.

Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. Зозуляк А.
  2. Кралёва Л.
  3. Копорова К.