Церуза

Матеріал з Вікіпедія
Перейти к навигации Перейти к поиску
Bleistift1.jpg
Commons
Вікісклад має мултімедіалны дата на тему:

Церуза, (лат.) cerussa 'бѣла фарба' — пишуча направа, котра за главный пишучый елемент мать тонкый прут твердого, лишаючого сухый слѣд на папѣрьови, материала. В сучасности основов того материала е графит, прут мать цилиндричну форму и диаметер од 0,3 мм до 2 мм. Жебы ся такый тонкый прут крыхкого материала не зломив, загорнутый е до обкладу з дерева. Кедь ся при хоснованю пишучый конець зосуче, дасть ся заострити ножом або шпециалнов стругачков.

Етимология[едітоватиедітовати жрідло]

Окрем назвы церуза, очевидно латинской, Русины еще мають назву блайвас[1] 'бѣле олово' од нѣмецкого Bleiweiss,[2] и ей трансформации клайбас[3] (Войводина), плайбас[4] (Закарпатска область), а тыж олувок[5] (Лемковина), послѣдны еще од тых час, як ся еще писало прутками з олова.

Твердость церузы[едітоватиедітовати жрідло]

Найважнѣйша характеристика церузы — твердость сердечка: од ней зависить густота тона.

9H 8H 7H 6H 5H 4H 3H 2H H F HB B 2B 3B 4B 5B 6B 7B 8B 9B
Найтвердшый Середушный Наймягшый

История[едітоватиедітовати жрідло]

Первы графитовы церузы пришли на европску певнину з Англии в року 1680. Первы графитовы пруткы рѣзали ся прямо з добытого графиту, зашто было вельо одпаду и были такы церузы барз дорогы. И тото была една з причин, же еще довго по том, аж до половкы 19. ст. хосновали на писаня и креслѣня прутикы з олова.[6] Такы церузы мали лем еден ступѣнь твердости, котрый одповѣдав днешному 9B, циже давав красну чорну линию.

В року 1795 Француз Никола-Жак Конте вынайшов нову технологию, котра ся хоснуе доднесь и робить церузы цѣново доступными: сердечко церузы приготавлять ся из мѣшанкы графитового пороха з доданьом 30-50% пороха пластичной глины.[7] З того замѣсить ся з водов тѣсто, з него ся вытискнуть сердечка, котры ся раз высушать, а пак еще ся запечуть. Векша пропорция глины и векша теплота запѣканя застачить векшу твердость сердечка и свѣтлѣйшый тон слѣда.[6]

Жерела и одказы[едітоватиедітовати жрідло]

Референции[едітоватиедітовати жрідло]

  1. Доц. ПгДр. Василь ЯБУР, к. н., ПгДр. Анна ПЛЇШКОВА, ПгД., ПгДр. Кветослава КОПОРОВА. Русиньска лексіка на основі змін у правилах русиньского языка про основны і середні школы з навчалным русиньскым языком і з навчанём русиньского языка (Правописный і ґраматічный словник). Русин і Народны новинкы. Пряшів 2007, с. 20.
  2. Викисловник
  3. Гелена Медєши, Оксана Тимко-Дїтко, Михайло Фейса. Руско-сербски словнїк. Русинско-српски речник. Ред. Юлиян Рамач. Нови Сад, 2010, с. 323.
  4. Ласлов Чопей. Русько-мадярский словарь. У Будапештҍ, 1883, с. 260.
  5. Jarosław Horoszczak. Słownik łemkowsko-polski, polsko-łemkowski. Rutenika. Warszawa, 2004. Сс. 107, 290.
  6. 6,0 6,1 Tužky.
  7. Карандаш.