Фонетика

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Фонетика, (гр.) φωνητική голосовый, звуковыйнаука о звуковой сторонѣ языка, котрой предметом суть звукы и их алтернация, а тыж надголос, интонация, членѣня звукового потока на склады и на векшы части.[1]

Напрямы фонетикы[едітовати | едітовати жрідло]

Фонетика з аспекту обсягу може быти роздѣлена на окремы напрямы.[1]

  • Описова фонетика (дефиниция звуковой системы языка на означеной етапѣ ей розвою);
  • Исторична фонетика (прослѣджѣня змѣны звуковых единиць, алтернации звукох в розличных добах);
  • Компаративна фонетика (поровнаня звуковой системы розличных языкох);
  • Обща фонетика (штудии будовы рѣчового апарата чоловѣка и его фунгованя при творѣню звукох бесѣды, выгледованя закономѣрности змѣн звукох в рѣчовом потоцѣ, вызнаня и опис класификации звукох, корелации звукох и абстрактных фонетичных единиць — фонем, принципох членѣня звукового потока на звукы, склады и грубшы единицѣ).

З аспекту творѣня, ширѣня и одбераня звукох бесѣды фонетику роздѣляють на:[1]

  • артикулачну, котра ся занимать вокалным трактом (язык, зубы, гортанка и др.) и его участьов в творѣню звукох;
  • перцепчну, котра ся занимать тым , як одбератель тоты вытворены звукы приимать, чуе, роспознавать и розумѣе.

З аспекту етничного з общой фонетикы ся выокремлять фонетика шпециална, котра ся занимать вшиткыма вопросами общой фонетикы, але дотычно конкретного языка,[2] так говорять о нѣмецкой фонетицѣ, польской фонетицѣ и т.д.

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

  • Жеребило Т.В.: Словарь лингвистических терминов. Изд. 5-е, испр. и доп. — Назрань: ООО «Пилигрим», 2010. – 486 с. ISBN 978-5-98993-133-0
  • Языкознание. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. В. Н. Ярцева. — 2-е изд. — М.: Большая Российская энциклопедия, 1998. — 685 c. ISBN 5-85270-307-9
Commons
Вікісклад має мултімедіалны дата на тему:

Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. 1,0 1,1 1,2 Жеребило Т.В., сс. 433–434.
  2. Языкознание, с.554.