Сарканич Василь Васильович

Матеріал з Вікіпедія
Сарканич Василь Васильович
Чинность педагог, сполоченскый дѣятель
Горожанство СССР, Україна
Уроджѣня 10 септембра 1923
Упокоеня 5 марца 2008
Свалява
Участь Світова рада Русинів
Награды
Відмінник освіти СРСР, орден Трудового Червоного Прапора
Михайло ПОПОВИЧ. На фото: Меморіальна дошка В.САРКАНИЧУ. - http://novzak.uz.ua/news/svalyava-vidznachila-svoie-777-richchya/
Меморіална табла на фасаді Свалявської варошської рады (2013 р.).

Сарканич Василь Васильович (30. септембра 1923(19230930.), Шелестово, Підкарпатьска Русь, Чеськословеньско5. марца 2008, Свалява, Мукачівскый район Закарпатьска область, Україна) — именитый закарпатськый педаґоґ, локалный політик вароша Свалявы, общественный дїятель Третього карпаторусинського ренесанса.

Животопис[едітовати | едітовати жрідло]

Василь Сарканич ся родив 10 авґуста 1923 рока в селови Шелестово на Мукачувщині у багатодітнув родині, де было шестеро діти. В 1929 році фамілія Сарканичув переїхала жити в Сваляву (хоть перші 1,5 рокы багатодітна родина жила в селі Драчино), де отець Василя ся устроив на роботу старшого кочегара хімзаводу фірмы «Сольва». У Сваляві малый Василь Сарканич учив ся в народнув школі, а пак штудійовав у горожанці. В 1941 році Василь Сарканич поступив у школу з обробкы метала в Севлюши, де ся вчив 3 рокы. У 1943 році Василь Сарканич пуйшов на роботу в Будапешт на ливарный завод Вайса Манфріда. Мавучи добру освіту, робив не простым робочым, а контрольором фунґованя станкув. Позад сього заробляв доста файно (750 пенгів на місяць) на вті часы. В Будапешті пережив бомбардованя вароша. На отцюзнину Василь Сарканич ся вернув такой по войні, в 1945 роци. Вже восени того ж года продовжив свої наукы на 4 курсі Севлюської школы металообробкы, котра на тот час яла ся звати Виноградівськым технікумом. Послїдь штудованя в Селюши быв направленый на роботу в депо Чоп, де робив техніком при майстрови по ремонту паровозув. Туй доста добрі ся ознакомив из совецьков системов фунґованя желїзничного транспорта. Майпотум Василь Сарканич зачав робити началником механічного цеха на заводі им. С. Кірова у селі Кольчино, што на Мукачувщині. Из 1 септембра 1949 рока Василь Сарканич зачав свуй пятьдесятгудньый карьєрный путь у Свалявському профтехучилищи. Туйка проробив ипен до 1999 года. Спершу ги майстер выробничого ученя, пак – старшый майстер, майпотум – заступник директора, директор професійно-технічного училища № 9 (ныні – Свалявськый професійный будовничый ліцей). За час 30-рочного перебываня Василя Сарканича на посаді директора Свалявського професійно-технічного училища было збудовано учебный корпус (1970), інтернат, адмінкорпус, проведено реконструкцію майстерень выробничого ученя (1972). Ученикы училища – призеры областних спортивных олімпіад, конкурсув технічної и художньої творчости (1972–1982). Духовому оркестру училища присвоєно званя «Народный» (1986). Наладжені ипні межинародні партнерські контакты з аналогічными учебными установами Словакії (1972), Литвы (1973) й Росії (1973). Василь Сарканич – отличник профтехничного образованя СРСР (1973) и УРСР (1982). Одзначеный орденом Трудового Черленого прапора (1981), многыма медаліями.

Общественно-културна робота[едітовати | едітовати жрідло]

У 1990-х роках Василь Сарканич активно зачав ся анґажовати у карпаторусинськоє общественноє двиганя. Майже 11 рокув возглавляв Свалявськоє общество подкарпатськых русинув. Быв такой и заступником головы Свалявського районного Общества им. А. Духновича, членом Правліня Сойму подкарпатськых русинув. У 2003–2004 учебному році за пудпоры Карпато-русинського общества США, под веденьом головы Свалявського общаства подкарпатськых русинув Василя Сарканича и координатора Проґрамы русинськых неділных школ у Закарпаті Павла Роберта Маґочія отворили ся перші пробні 9 класув, де 200 ученикув учили історію и културну дїдузнину своих предкув – карпатськых русинув. Василь Сарканич – делеґат чотырьох Світовых Конґресув Русинув. Василь Сарканич быв депутатом Свалявської варошської рады 5-ти скликань. Почесный горожанин Свалявы (2003). Василь Сарканич умер 5 марта 2008 года.

У 2013 році, на день Свалявы (21. септембра, храмовоє сято Руздва Богородиці), на будові Свалявської варошської рады Василю Сарканичу была одкрыта памнятна табла. Позер.: https://web.archive.org/web/20230811020623/http://novzak.uz.ua/news/svalyava-vidznachila-svoie-777-richchya/

Родина[едітовати | едітовати жрідло]

Супруга, Терезія Василівна (15.05.1929), робила касірьом, нормовалницьов у Свалявському професійно-технічному училищі № 9. Сыны: Михаил (12.11.1957) – головный инженер ТОВ «Плосківський завод мінеральних вод», голова Свалявської районної орґанізації «Союз Чорнобиль України» (1997); удостоєный ордена «За заслуги» III-го ступеня; Александр (10.09.1959) – дохтор-терапевт, головный дохтор ТОВ «Сузір’я» (санаторій «Квітка полонини», с. Солочин).

Жерела[едітовати | едітовати жрідло]

1. Сарканич Василь Васильович. Навчально-методичний центр професійно-технічної освіти у Закарпатській області. Персоналії. URL: http://zpto.ues.net.ua/index.php/about-us/personalities/item/993-personalii

2. Федикович Павло, Тидір Федір. Професія людяності Василя Сарканича. Свалявська формула успіху. Нариси / Упорядкування, вступна стаття Павла Федиковича. Ужгород: Карпати, 2008. С. 251–265.

3. Зан Михайло. Сторочный юбілей славного карпаторусина из Свалявы. Дата оновлення: 09.08.2023. Лем. FM. URL: https://www.lem.fm/storochnyj-yubilej-slavnoho-karpatorusina-iz-svalyavy/?fbclid=IwAR3jJ_Hc9YLcTeqMHM18ulmkITTfZw91l_tq0RTni6nOudgZucaQ16viL7o

4. Зан Михайло. Сарканич Василь Васильович. rueportal. Дата оновлення: 09.08.2023. URL: https://rueportal.eu/wiki/sarkanyc-vasyl-vasylovyc.html?fbclid=IwAR3nR4tBdbe_fEzgDwwc3HhhFOVro6ZS4_W34VQOaCnQ02NuObgUuKDbRoE

5. Рішко Микола. Від простого викладача - до директора. Новини Закарпаття. 2023. 12 серпня (№ 31 (5046). С. 8. URL: http://novzak.uz.ua/news/vid-prostogo-vykladacha-do-dyrektora-vasyl-sarkanych-kotromu-vypovnylosya-by-100-pratsyuvav-u-systemi-ptu-50-rokiv/?fbclid=IwAR1mCAI3TCcQGBYV6G1oQmYWLw4kF-HXG-2iF32Q24pWRbHTLrtomI54zd8[dead link]

@Автор: Михаил ЗАН,

етнополітолог, доцент Ужгородського націоналного універзітета.