Лукино Висконти
| Лукино Висконти | |
|---|---|
| ит. Luchino Visconti | |
 Luchino Visconti di Modrone, conte di Lonate Pozzolo | |
| Чинность | театральний режисер, кінорежисер, сценариста, писатель, режисер |
| |
| Жанр | Італійський неореалізм |
| Горожанство | Кральовство Италия, Італія |
| Походжѣня | шляхтич |
| Уроджѣня | новембра 2, 1906 Милано, Италия |
| Упокоеня | марца 17, 1976 (69 р.) Рим, Италия |
| Причина смерти | хрипка, сердцьова поруха[1] |
| Похованя | 6810834 |
| Учительове | Lorenzo de Paolis |
| Активност | 1943—1976
|
| Родина | House of Visconti di Modrone |
| Батько | Giuseppe Visconti di Modrone |
| Матір | Carla Erba |
| Родич | Giovanni Gastel |
| Награды | |
| премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу, «Срібна стрічка» за найкращу режисуру | |
| Magnum Opus | |
| Леопард (фільм), Людвіг, Рокко та його брати, Загибель богів, Почуття (фільм), Одержимість, Невинний, Смерть у Венеції | |
 | |
 Лукино Висконти на ВікіскладѣVIAF:49237034; GND:118627228; LCCN:n79039716; FAST:33586; BNF:12017722k; NLKR/NLC:jn20000701909; OL:OL613514A; | |
Лукино Висконти, іт. Don Luchino Visconti di Modrone, гроф Lonate Pozzolo, *2. новембер 1906 – †17. марец 1976, быв италиянскым режисером театра, оперы и филма, як тыж и сценаристом.[2][3]
Биография[едітовати | едітовати жрідло]
Родив ся в едной з найбогатшых аристократичных фамилий Италии, де было семеро дѣтей. В дѣтствѣ четыри раз утѣкав здомю, аж го отець наконець дав до военской школы, жебы ся научив дисциплину.[4] Достав добру класичну освѣту, 10 рокы школовав ся в музицѣ, зознамив ся з театром. В року 1935 одышов до Парижа и яко помочник режисера Жана Ренуара зачав робити во филмѣ.[2] Симпатизовав з комунистами, быв участником антифашистичного руху.[3] Его первый властный филм Мания (Ossessione, 1943) вызвав гнѣв муссолиниовой цензуры, и быв заказаный, а Висконти взятый до арешту; захранив му живот лем своечасный приход америцкого войска. Не створив властну родину, а быв тяжкый куряк: 120 цигаретлѣ денно. В року 1973 достав мозковый напад, од котрого зостав парализованый и послѣдны три рокы накручав филмы, сидячи в инвалидном возику. Причинов его смерти была подана хрипка и сердцьова поруха.[1][4]
Творба[едітовати | едітовати жрідло]
Висконти зробив револуцию в италианском филмѣ по Другой свѣтовой войнѣ. В року 1948 на Сицилии накрутив филм Земля ся трясе зоз непрофесионалныма актерами, котры говорили на мѣстном диалектѣ. Висконти быв признаный отцьом италиянского неореализма, а з тым филмом достав гран-при на Венецийском филмовом фестивалу.[2] Найвецей познатый своима филмами Леопард (1963) and Смерть во Венеции (1971).
Во филмѣ Леопард зображеный традичный аристократ зоз либералныма пересвѣдчѣнями, в котром моцно одгадуе ся сам Висконти. Як театралный режисер принюс на итальянску сцену французскых и америцкых авторох и выховав колектив актерох, котры пак придали ся при накручаню далшых филмох. В оперѣ яко режисер, комбинуючи реализм и представлѣня, выпродуковав ряд меджинародно признаных опер з новов звѣздов сопрано Мариов Каллас.[2]
Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]
- Luchino Visconti. //Encyclopædia Britannica.
- Visconti, Luchino. //Encyclopedia of World Biography.
- Висконти Лукино. //Большая Советская Энциклопедия.
- Лукино Висконти в датабазѣ International Movie.