Лукино Висконти

Матеріал з Вікіпедія
Лукино Висконти
ит. Luchino Visconti

Luchino Visconti di Modrone,
conte di Lonate Pozzolo
Чинность театральний режисер, кінорежисер, сценариста, писатель, режисер
  • голова журі Каннського кінофестивалю
Жанр Італійський неореалізм
Горожанство Кральовство Италия, Італія
Походжѣня шляхтич
Уроджѣня новембра 2, 1906(1906-11-02)
Милано, Италия
Упокоеня марца 17, 1976 (69 р.)
Рим, Италия
Причина смерти хрипка,
сердцьова поруха[1]
Похованя Q124310978 6810834
Учительове Lorenzo de Paolis
Активность 19431976
Родина House of Visconti di Modrone
Отець Giuseppe Visconti di Modrone
Мати Carla Erba
Брат, сестра Donna Uberta Visconti di Modrone
Родич Giovanni Gastel
Награды
премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу,
«Срібна стрічка» за найкращу режисуру
Magnum Opus
Леопард (фільм), Людвіг, Рокко та його брати, Загибель богів, Почуття (фільм), Одержимість, Невинний, Смерть у Венеції
 Лукино Висконти на Вікіскладѣ
VIAF:49237034; GND:118627228; LCCN:n79039716; FAST:33586; BNF:12017722k; NLKR/NLC:jn20000701909; OL:OL613514A;

Лукино Висконти, іт. Don Luchino Visconti di Modrone, гроф Lonate Pozzolo, *2. новембер 1906 – †17. марец 1976, быв италиянскым режисером театра, оперы и филма, як тыж и сценаристом.[2][3]

Биография[едітовати | едітовати жрідло]

Родив ся в едной з найбогатшых аристократичных фамилий Италии, де было семеро дѣтей. В дѣтствѣ четыри раз утѣкав здомю, аж го отець наконець дав до военской школы, жебы ся научив дисциплину.[4] Достав добру класичну освѣту, 10 рокы школовав ся в музицѣ, зознамив ся з театром. В року 1935 одышов до Парижа и яко помочник режисера Жана Ренуара зачав робити во филмѣ.[2] Симпатизовав з комунистами, быв участником антифашистичного руху.[3] Его первый властный филм Мания (Ossessione, 1943) вызвав гнѣв муссолиниовой цензуры, и быв заказаный, а Висконти взятый до арешту; захранив му живот лем своечасный приход америцкого войска. Не створив властну родину, а быв тяжкый куряк: 120 цигаретлѣ денно. В року 1973 достав мозковый напад, од котрого зостав парализованый и послѣдны три рокы накручав филмы, сидячи в инвалидном возику. Причинов его смерти была подана хрипка и сердцьова поруха.[1][4]

Творба[едітовати | едітовати жрідло]

Висконти зробив револуцию в италианском филмѣ по Другой свѣтовой войнѣ. В року 1948 на Сицилии накрутив филм Земля ся трясе зоз непрофесионалныма актерами, котры говорили на мѣстном диалектѣ. Висконти быв признаный отцьом италиянского неореализма, а з тым филмом достав гран-при на Венецийском филмовом фестивалу.[2] Найвецей познатый своима филмами Леопард (1963) and Смерть во Венеции (1971).

Во филмѣ Леопард зображеный традичный аристократ зоз либералныма пересвѣдчѣнями, в котром моцно одгадуе ся сам Висконти. Як театралный режисер принюс на итальянску сцену французскых и америцкых авторох и выховав колектив актерох, котры пак придали ся при накручаню далшых филмох. В оперѣ яко режисер, комбинуючи реализм и представлѣня, выпродуковав ряд меджинародно признаных опер з новов звѣздов сопрано Мариов Каллас.[2]

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. 1,0 1,1 Encyclopedia of World Biography.
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 Encyclopædia Britannica.
  3. 3,0 3,1 Большая Советская Энциклопедия.
  4. 4,0 4,1 Датабаза International Movie.