Литературознаня

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Литературознанянаука, котра штудуе красну литературу, ей походжѣня, естетичну природу, функции и закономѣрности историчного розвою.[1]

Конарѣ литературознаня[едітовати | едітовати жрідло]

Традично выокремлюють основны и помочны конарѣ литературознаня.[2]

  • За основны ся поважують:[2]
    • теория литературы,
    • история литературы,
    • литературна критика.
  • Помочныма суть:[2]
    • библиография,
    • текстология,
    • литературознавча историография.

Найвецей широко ся поуживать выраз «литературознаня и критика», практикованый многыма журналами як назва едного зоз своих роздѣлох. В том припадѣ ку литературознаню односять лем историю литературы ай теорию литературы. Литературну критику при тому трактують як окремый вид творчой чинности, де переважно ся указуе в значной мѣрѣ субъективный погляд.[2]

История литературознаня[едітовати | едітовати жрідло]

Зачаткы литературознаня мож видѣти уже в античном свѣтѣ. Зокрема, Платон в трактатѣ Держава роздѣляв литературу на литературны роды. Од того часу до днешности литературознаня перешло довгым и зложеным вывоем и стало ся цѣлов окремов росконаренов науков.[3]

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

  • Білоус П.: Термінологічний словник. //Білоус П. В.: Вступ до літературознавства: навч. посіб. — Київ: ВЦ «Академія», 2011. — 336 с. — ISBN 978-966-580-367-6сс. 316–330. (укр.)
  • Гром'як Р. Т., Ковалів Ю. І., Теремко В. І. (ред.): Літературознавчий словник-довідник. — Київ: ВЦ «Академія», 2007. — 752 с — ISBN 978-966-580-244-0 (укр.) Сс. 417–418
  • Ранчин А. М., Юрченко Т. Г.: Литературоведение // Большая российская энциклопедия. Том 17. Москва, 2010, стр. 638–641 Одчитане: 18.05.2021

Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. Білоус П.
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 Гром'як Р. Т., Ковалів Ю. І., Теремко В. І.
  3. Ранчин А. М., Юрченко Т. Г.