Перейти до вмісту

Куляшне

Матеріал з Вікіпедія

Куля́шне (пол. Kulaszne) (укр. Куляшне) — село у ґміні Команьча, повіт Сянок, Пудкарпатьскоє воєводство, Польско, котроє до акції Вісла было лемкӯвськоє.

село в Польщі
Куляшне
49°25'59,9"N, 22°10'0,1"E
Держава Польско
АдминединкаҐміна Команча
• Саноцькый повіт
НаселениеПомилка Lua у Модуль:Wd у рядку 2006: attempt to concatenate a nil value.
Часова зонаUTC+1:00, UTC+2:00
Почтовый индекс 38-542

Село находить ся на ріці Ослава.

У ходови кампанії полонізації назв у 19771981 роках село называли Мєндзиґуже (пол. Międzygórze).

На думку польского археолоґа и історика Володимира Антонієвича назва села происходить уд албаньского слова kulloše, што означать пасовище.[1]

Село первый раз ся споминать у 1538 роціч товды же и покріпаченр. До 1772 року село входило у состав Сяноцькой земли Руського воєводства, Речи Посполитой. За податковым реґістром 1565 року у селі было 16 кмітӯв на 8 и 1/2 ланах из численными податками и повинностями.[2]

Из 1772 до 1918 року у — Ліському, а скоро у Сяноцькому повітах Кралёвства Ґаліції и Лодомерії Австро-Мадярщины.

У 1785 році у Куляшному жило 235 особ.

У 1905 році Вернер Ліпа въедно из другым чолвіком занимав 180 га земли у Куляшному.

У 1912 році у селі построєно деривляну цирьков ст. Михаила.

У 19181919 роках село въедно из ищи 33 селами входило у состав Републікы Команьча. Дале село входило у Сяноцькый повіт Львӯвського воєводства.

У 1939 році у селі было у основі русиньскоє (лемкӯвськоє) обывательство: из 650 жытелю̄в села — 620 русинӯв (лемкы), 10 полякӯв и 20 жидӯв.

До депортації лемкӯв у 1945 році у СССР тай депортації у 1947 році у рамках акції Вісла[3] у селі была греко-католицька цирьков парафії Щавне Лупковського деканата[4].

Половину русинӯв у 1944—1946 роках было уселено до УССР. Пуд час операції «Вісла» 28.04-10.05.1947 депортованы усі (307 особ). Иппен туй у полёви миже ріков и коліями пиля станції Куляшне было учиненоє ґетто про русинӯв. У нёму просто неба пуд дощами и студінёв днями и ночами чекали погрузкы у ваґоны зогнані Польськым вӯйськом жытелі близшых сіл. Удтӯть 29 апріля 1947 року удправлено на Вернуты земли.[5] На зачаткови 1960-ых рокӯв пару дистякӯв бывшых жытелю̄в, русинӯв наново поселили ся у селі.

У 19751998 роках село принадлежало до Кросненьского воєводства.

У Куляшному была греко-католицька цирьков ст. Арханґела Михаила, яка уходида у состав Сяноцького деканата Перемышльской єпархії. Принадлежала до парафії у Щавному. Запалена у 1974 році. Уціліла мурована дзвӯниця.[6]

У 1962 році недалеко уд міста, де колись быв старый храм, было построєно нову муровану греко-католицьку цирьков св. Архистратиґа Михаила. Поблизь находить ся старый тиметӯв.

Из 1947 року у селі є римокатолицькый костел из парафіёі у Букӯвсько.

Згідно записів у XIX сторояови у Куляшному жили особы из фаміліями: Баранецькый, Барвицькый, Барнечка, Бернецькый, Биник, Біда, Вах, Гринчишин, Гузельс, Гузік, Дембицькый, Дембука, Дзюбак, Дороцяк, Дяк, Єремко, Жимськый, Інкула, Качмар, Кіцак, Крепіч, Кролик, Кукулка, Купер, Курпа, Малиняк, Марко, Мафко, Мельник, Михалишин, Мищишин, Нич, Очич, Процько, Сейка, Секелик, Семен, Сидор, Собко, Стапай, Сташицькый, Стройный, Тейка, Терек, Трояновськый, Урбан, Халупняк, Хвостяк, Хомчак, Хрін, Цюра, Шимока, Шимськый, Шумськый, Фейко, Фенё, Юренко, Юрковська, Яценко.

У селі на 2011 рӯк живе 191 чилядник.[7]

Иппен позерайте

[едітовати | едітовати жрідло]
  1. Особо важными є міґрація назв и топонімӯв храктерных про Албанію. ..., wystarczy подати пару прикладӯв, назва села у повітови сянок, Куляшне, годно ся узяти из алб. kulloše "пасовище" (Godin 393), назва присілка Маґула у Ґлиникови німицькӯв на юг уд Ясла" [w:] Володимир Антонієвич. Пастырьство Татр Польскых и Пудгаля, т. 8. с. 156.
  2. Жерела до історії України-Руси. Том 02. Описи королівщин в землях руських XVI віку. Том 2. Люстрації земель Перемиської і Сяноцької. — с. 272.. Архівна копія з оріґінала зроблена 13 грудня 2017. https://web.archive.org/web/20171213010235/http://shron2.chtyvo.org.ua/Hrushevskyi/Zherela_do_istorii_Ukrainy-Rusy_Tom_02_Opysy_korolivschyn_v_zemliakh_ruskykh_XVI_viku_Tom_2_Liustrat.pdf. [перевірено 12 грудня 2017]. 
  3. Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок. Архівна копія з оріґінала зроблена 30 липня 2017. https://web.archive.org/web/20170730201347/http://lemky.com/244-operaciyi-visla-spisok-viselenikh-u-khodi.html. [перевірено 4 вересня 2016]. 
  4. Шематизм Перемиськои єпархії. — Перемишль, 1936. — с. 64. Архівна копія з оріґінала зроблена 15 березня 2018. https://web.archive.org/web/20180315070630/https://docviewer.yandex.ua/?url=ya-disk-public%3A%2F%2FWA6web7rpPq2KjU3hg0%2Bhty7bC3qoxoBIy41lS2HXAo%3D&name=shematyzm-peremyszl-1936.pdf&c=57cc68f1d607. [перевірено 6 вересня 2016]. 
  5. Євген Місило (1997). Акція «Вісла». Документи. Наукове товариство імені Шевченка. pp. 453. Архівна копія з оріґінала зроблена 20 січня 2021. https://web.archive.org/web/20210120191703/https://books.google.com/books?id=0wC1AAAAIAAJ. [перевірено 2 листопада 2020]. 
  6. Apokryf Ruski. Архівна копія з оріґінала зроблена 28 березня 2019. https://web.archive.org/web/20190328072139/https://www.apokryfruski.org/kultura/lemkowszczyzna/kulaszne/. [перевірено 17 вересня 2019]. 
  7. https://dane.gov.pl/pl/dataset/780,panstwowy-rejestr-nazw-geograficznych-prng/resource/30102/table

Хыбна цітація: На <ref> з іменом „nsp“ дефінованый внутрї <references> не суть в попереднїм текстї жадны одказы.

Хыбна цітація: На <ref> з іменом „age“ дефінованый внутрї <references> не суть в попереднїм текстї жадны одказы.