Йовген Кочиш
| Йовген Кочиш | |
|---|---|
| серб. Jовген Кочиш | |
 фото | |
| Чинность | скулптор, малярь |
| Горожанство | Сербія |
| Уроджѣня | фебруара 25, 1922 Кула, Войводина |
| Упокоеня | децембра 12, 1972 (50 р.) Зомбор, Войводина |
| ЕСУ:1261; | |
Йовген Кочиш, серб. Jовген Кочиш, *25. фебруар 1922, Кула, Войводина, днесь Сербия – †12. децембра 1972, Зомбор, Войводина — русинскый скулптор и малярь в Сербии.[1][2][3]
Биография[едітовати | едітовати жрідло]
Його отець, Йовген Кочиш старшый, быв камѣньорѣзач, а мати Юлиана, роджена Мештер, была Мадярка. Мали трое дѣти, од котрых Йовген быв середущый. Од малости ся учив од отця майстерство камѣньорѣзача и тайны обробкы камѣня. Уже в 2. класѣ основной школы в Коцурѣ, куды ся родина переселила в року 1924 зачал правити розличны фигуры, раз зоз глины, а пак з фалаткох камѣня.[3]
В року 1942 быв арештованый окупачнов владов и одвлеченый до концентрачного лагру, а пак мобилизованый до мадярского войска. Перебываючи на фронтѣ в Словакии, в року 1944 перейшов до партизанох. По закончѣню войны в року 1945 вернув ся дому.[1]
Одбыв повинну рочну войщину в югославском войску (1946). Ту быв замеркованый його умѣлецкый талант, та быв придѣленый до Пропагандного оддѣлѣня, де мальовав военны темы, зоз гипсу правив бюсты народных геройох, в том числѣ и Маршала Тита. За рахунок Велительства войска быв посланый на вступный испыт на Академию умѣня до Загребу. Поважны професоре Академии Антон Августинчич и Ваня Радауш го замерковали и його роботы оцѣнили з найвысшов оцѣнов. Йовген Кочиш одушевлено освойовав тайны умѣня, але як ся рок военщины закончив, мусѣв Академию лишити. Родителѣ не годны были платити школованя. В року 1948 ся оженив з Меланиов Шешевич зо Зомбора, яка достала роботу учителькы в Коцурѣ и понукла му, жебы продовжив штудии. З успѣхом закончив Академию в року 1954. В року 1960 родина Йовгена Кочиша молодшого ся оселила в Зомборѣ, де в року 1961 заняв пост директора Галерии Културного центру в Зомборѣ. Од року 1961 по 1972 организовав около 340 выставок. Мав 10 персоналных выставок в Сербии и заграничу.[2][3]
Од року 1967 член Здружѣня вытварных умѣлцьох Сербии.[3][1]
Интересны факты[едітовати | едітовати жрідло]
- Йовген Кочиш ещи в штудентскых роках направив вельо предметы, потребны про выуку в русинскых школах.
- Лишив тыж портреты а бюсты вызнамных Руснакох з Войводины, але вельо з його робот зостали выконаны лем в гипсѣ, не одолляты через недостаток финанций.
- Його сын, тыж Йовген, дипломовав на Академии ужитковых умѣнь в Београдѣ и як малярь познатый не лем в Сербии, но и в заграничу.[3]
Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]
- Д. Латяк, Н. С. Стаценко. Кочиш Євген. // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.. НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. https://esu.com.ua/search_articles.php?id=1261. [перевірено 2022-02-26].укр.
- Силвестер Д. Макаї. Йовґен Кочиш, академски скулптор. //Studia Ruthenica. 17 2013. C. 211. https://issuu.com/rusnak/docs/17_rutenika_12-06-2013. [перевірено 2022-02-26].
- Владимир Провчи. Йовґен Кочиш, академски скулптор. //Нова Думка. 221 1/2021. C. 20. https://www.savezrusina.hr/fileadmin/2021/doc/Nova_Dumka_221.pdf. [перевірено 2022-02-26].