Закарпатськый общеобластный референдум (1991)

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Закарпатськый общеобластный референдум (1991) — состоявся 1 децембра 1991 года в єде́н день из всеукрайинськым референдумом и первыми выборами президента Украйины. На референдум быв вынесеный вопрос «О предоставленіи Закарпатськой области статуса автономного края в составѣ Украйины»[1].

Єще до вхожденія в состав СССР 30 януара 1946 года Подкарпатська Русь (історичноє названіє края) являлася республіков, из автономным статусом, в составѣ Чехословакіи, в одповѣдности из Конституційным Законом 326\1938, от 22 новембра 1938[2][3].

Обсяг

Обоснованіє проведенія областного референдума єдновременно из республіканськым[едітовати | едітовати жрідло]

Законодательство СРСР о процедурѣ выхода из Союза РСР

В связи из правовым соціологічным спором, продовжающымся довкола результатов референдума 1 децембра 1991 года, слѣдуєт отмѣтити то обстоятельство, что проводився он тогды, коли фактично и юридично существовало государство СРСР, и сохранялося ёго правовоє поле. Слѣдовательно, строго юридично, легітимными можут считатися рѣшенія и дѣйствія в рамках существующого на то время правового поля.

Из сёго факта вытѣкаєт, что выход любой союзной республікы из состава СРСР довжен быв осуществлятися тôлько в одповѣдности из Законом СРСР от 3 апреля 1990 года - "Про порядок рѣшенія вопросов, связаных из выходом союзной республікы из СРСР" . В статі №3 указаного Закона опредѣле́но: "В союзной республіцѣ, на територіи котрой имѣются мѣста компактного проживанія національных груп, составляющых большинство населенія даной мѣстности, при опредѣленіи итогов референдума результаты голосованія по сим мѣстностям учитуются отдѣльно"..

Частьов 7 статті 17 Закона предвидено также, что на случай выхода республікы из состава СССР довжен быти согласованый статус територій, не принадлежащых выходящѣй республіцѣ на момент єя вхожденія в состав СРСР.

Хорошо извѣстно, что 30 децембра 1922 начався и в маю мѣсяцю 1925 г. завершився процес вхожденія Украйины в состав СРСР, коли IX Всеукрайинскый Зѣзд Рад утвердив новый текст Конституціи УРСР, а на йсю дату республіка Подкарпатська Русь уже входила в состав Первой Чехословацькой республікы. Подкарпатська Русь войшла в состав СРСР из даты обмѣна ратифікаційными грамотами по Договору от 29 юнія 1945 г. «О Закарпатськой Украйинѣ»[4].

Временноє, никым не избранноє, назначеноє лишь декретом нелегітимного на то время президента ЧСР Э.Бенеша (5 октовбра 1938 г. добровольно, без якогось принужденія, юридично безупречно отказався от поста президента, и пак, конституційным путём на сей пост пак не избирався) НАЦІОНАЛЬНОЄ СОБРАНІЄ ратифіковало указаный договор 22 новембра 1945 г. и, одповѣдно, ПРЕЗИДІУМ ВЕРХОВНОЙ РАДЫ СССР ратифіковав ёго свойим Указом от 27 новембра 1945 года.

Из сёго слѣдує, что в одповѣдности из ч.7 ст. 17 Закона СРСР «Про порядок рѣшенія…» от 3 апреля 1990 г. Украйина была обязана на територіи Подкарпатськой Руси включити в бюлетень референдума 1 децембра 1991 г. вторый вопрос о выборѣ населенієм государственной принадлежности «територіи русинов на юг от Карпат»[5].

(Всё йсе в руній мѣрѣ односится и к Западной Украйинѣ (см. Закон СРСР « О включеніи Западной Украйины в состав СРСР…» от 1 новембра 1939 г. (ныні Волинська, Дрогобичська, Львовська, Ровенська, Ивано-Франковська и Тернопольска обл. и, отповѣдно, Буковина (Указ Президіума Верховной Рады СРСР от 2 августа 1940 г.)

Організація Закарпатського областного референдума 1991[едітовати | едітовати жрідло]

М.Ю. Волошук, предсѣдатель Закарпатськой областной Рады, иніційовав проведеніє областного референдума о предоставленіи области статуса автономной республікы в составѣ Украйины[6].

Первого октовбра 1991 года *(друга колонка четвертого абзаца) Областна Рада принимаєт Декларацію «О провозглашеніи Закарпаття автономным краём»[7]. Предпосылкôв являвся факт присоєдиненія Закарпаття к СРСР (в 1946 годѣ), поза юридичнôв процедурôв вхожденія в состав СРСР (в 1922 годі) Республікы Украйина.

Публікація Деклараціи в офіціальному органѣ Областной Рады:

«Декларація о провозглашеніи Закарпаття автономным краём»

Спираючися на традиціи, самобытность, неотнимамоє право на извѣчноє стремленіє многонаціонального населенія Закарпаття к самоопредѣленію:


Исходячи из права на самоопредѣленіє, предусмотреного Уставом ООН и другыми межинародными правовыми документами, и руководствуючися общечеловѣчеськыми цѣнностями и нормами руноправія націй, что закрѣплені в Деклараціи прав человѣка, Хельсінськых соглашеніях, Парижськой хартіи для новой Європы;

Осуществляючи декларацію про государственный суверенитет Украйины и акт провозглашенія независимости Украйины; Признаючи Закарпаття неотнимаємôв составнôв частьôв независимой Украйины;

Исходячи из верховенства Конституціи и законов Украйины (УССР);

Устремляючися обеспечити право національно-культурной автономіи всѣх національных груп в соєдиненію из територіальным и національно-територіальным самоуправленієм;

Гарантуючи предоставленіє в рамках Конституціи и Законов Украйины руных возможностей участія в управленіи государственными и общественными дѣлами представителям всѣх національностей, независимо от их участія в політичных партіях, движеніях, вѣроисповѣданіях, рода и характера занятій, мѣста и времени проживанія на територіи края; Проявляючи заботу про сохраненіє и розвиток добросусѣдськых отношеній из всѣми регіонами Украйины и другыми суверенными республіками;

Отвергаючи любі посягательства на територіальну цѣлостность или попыткы измѣненія границь за счёт или в пользу Закарпаття, протипоставленіє ёго другым регіонам Украйины;

Устрѣмляючися приумножити и май ефективно схосновати в интересах людей економічный и унікальный природный потенціал, обы остановити необратимі змѣны в духовному розвитку, в окружающѣй средѣ и в демографічной сферѣ, областна Рада народных депутатôв провозглашаєт Закарпатську область Закарпатськым автономным краём в составѣ независимого демократичного государства - Украйины.

Сія Декларація вступаєт в силу из момента єя одобренія населенієм Закарпаття на областному референдумѣ. Внесена на сесіи по предложенію Мукачевського городського, Мукачевського районного, Береговськой районной Рады народных депутатов.

«Новини Закарпаття», Газета областной Рады народных депутатов, №. 188, Вторник, 1 октовбра 1991

«Рѣшеніє се́мой сесіи 21-го созыва о статусѣ Закарпаття в составѣ независимой Украйины»

Для обєктивного разсмотренія вопроса статуса Закарпаття в составѣ независимой Украйины се́ма сесія 21 созыва Закарпатського Областной Рады прийняла рѣшеніє о созданіи отповѣдной комісіи.

РѣШЕНІЄ СЕМОЙ СЕСІИ XXI-го СОЗЫВА
О статусѣ Закарпаття в составѣ независимой Украйины

Разсмотрѣвши вопрос про статус Закарпаття в составѣ независимой Украйины, областна Рада народных депутатов рѣшила:

  1. Отмѣчаючи чрезвычайну важность даного вопроса и необходимость ёго всестороннёго изученія, создати комісію (состав прилагаєтся).
  2. Комісіи опубліковати обоснованіє статуса Закарпаття в пресѣ и позад аналіза результатов ёго общеобластного обсужденія предоставити облисполкому свои предложенія по даному вопросу до 30 децембра 1991 года.
  3. Вынести вопрос о статусѣ Закарпаття на областный референдум в отповѣдности из Законом «О всеукрайинскому и мѣстному референдумах».

Президіум сесіи

И. Е. Грицак.

В. В Шепа.

«Новини Закарпаття», Газета областной Рады народных депутатов, №. 193, Вторник, 8 октовбра 1991

В состав комісіи войшли уважаємі представителі различных общественных організацій, структур, конфесій, общин, профсоюзов и національностей.

В нѣй были представлені различні политичні силы области, такі як, напримѣр, "Рух", "Демократична партія Украйины", "Украйинська республіканська партія".

Представители національных общественных організацій жителѣв Закарпаття: "Рома", "Общества соціально-экономічного развитка румынов Закарпаття им. Кошбука", "Общества нѣмцѣв «Возрожденіє»", "Общества венгерськой культуры КМКС", "Общества карпатськых русинов", "Общества словаков".

Уповномочені релігійных організацій: "Мукачево-Ужгородськой православной єпархіи", "Церкви ХВЕ", "Римсько-католицькой религіозной общины", "Мукачевськой греко-католицькой єпархіи", "Реформатськой церкви".

Культурной и національной направленности общественні організаціи представляли: "Воины афганці", "Общество «Меморіал», "Закарпатськоє отделеніє союза писателей Украйины", "Областна організація общества «Просвіта», "Общества украйинського языка им. Т. Г. Шевченка «Просвіта».

СОСТАВ КОМІСІИ ПО ИЗУЧЕНІЮ ВОПРОСА
«О СТАТУСѢ ЗАКАРПАТТЯ В СОСТАВѢ НЕЗАВИСИМОЙ УКРАЙИНЫ»

1 АДАМ Йосип Иванович сопредсѢдатель общества циган «Рома».

2 АДАМ Аладар Євгенович сопредсѢдатель общества циган «Рома».

3 БЕДЬ Віктор Васильович народный депутат Украйины, предсѢдатель Закарпатськой краєвой організаціи «Руха».

4 ГАБОР Иван Иванович депутат областной Рады, представитель Тячевського района.

5 ГЕРЕВИЧ Иван Иванович депутат областной Рады, представитель Береговського района.

6 ГОЛИШ Иван Васильович представитель г. Мукачево.

7 ГОРВАТ Василій Васильович депутат областной Рады, представитель Мукачевського района.

8 ГРАНЧАК Иван Михайлович професор, доктор историчных наук.

9 ГРЕЧАНИНОВ Віктор Федорович депутат областной Рады, представитель воинов афганців.

10 ГУЗОВ Михаил Михайлович депутат областной Рады, представитель Раховського района.

11 ГУЛАЧІ Людвік Людвікович представитель реформатськой церкви.

12 ДУМНИЧ Михаил Васильович представитель обласной Рады независимых профсоюзов.

13. ЗАДИРАКА Валентина Дмитрієвна представитель Великоберезнянского района.

14. ЗІЛГАЛОВ Василій Алексіёвич предсѢдатель областной организаціи общества «Меморіал».

15. ИЛЬЯШ Иван Иванович депутат областной Рады, представитель Виноградовського района.

16. КАЙНЦ Емельян Иванович предсѢдатель общества нѢмцѢв «Возрожденіє».

17. КЕМЕНЯШ Георгій Георгійович депутат областной Рады, представитель Свалявського района.

18. ЛЕЛЕКАЧ Иван Михайлович - представитель Мукачевськой греко-католицькой єпархіи.

19. МАДЯР Иван Михайлович - депутат областного СовѢта, представитель Иршавского района.

20. МАТІКО Иван - представитель общества словаков.

21. МАРИНА Василий Васильович депутат областной Рады, представитель общества соціально-економічного розвитка румын Закарпаття им. Кошбука.

22. МИШАНИЧ Федор Васильович предсѢдатель краєвой організаціи Демократичной партіи Украйины.

23. МИЛОВАН Шандор представитель римо-католицькой релігійной общины.

24. МОКРЯНИН Иван Михайлович депутат областного Рады, представитель Межгорського района.

25. ПОП Василій Степанович предсѢдатель Закарпатського отдѢленія союза писателей Украйины.

26. РЯШКО Михаил Михайлович Представитель Воловецького района.

27. ТИВОДАР Михаил Петрович депутат областной Рады, кандидат историчных наук.

28. ТУРЯНИЦЯ Иван Михайлович професор, представитель Общества карпатськых русинов.

29. УСТИЧ СергѢй Иванович замѢститель председателя облисполкома.

30. ФЕДАКА Павел Михайлович предсѢдатель обласной організаціи общества «Просвіта».

31. ФЕЕР Петро Иванович депутат областного Рады, представитель Хустського района.

32. ФОДОВ Шандор Лойошович депутат областного Рады, предсѢдатель Общества венгерськой культуры.

33. ХРИПТА Иван Андрійович представитель церкви ХВЕ.

34. ЦУРКО Иван Эмеріхович депутат областной Рады, представитель Ужгородського района.

35. ЧУЧКА Павел Павлович — предсѢдатель Общества украйинського языка им. Т. Г. Шевченка «Просвіта».

36. ШЕРЕГІЙ Василій Мирославович представитель краёвого правленія Украйинськой республіканськой партіи.

37. ЩЕРБА Емелян Станіславович депутат областной Рады, представитель Перечинського района

38. ЯРЕМА Василій Юрійович представитель Мукачево-Ужгородськой православной єпархіи.

«Новини Закарпаття», Газета областной Рады народных депутатов, №. 193, Вторник, 8 октовбра 1991 г.

Объявленіє даты проведенія "Областного референдума про статус Закарпаття в составѣ независимой Украйины" на воскресеніє 1 децембра 1991 года[едітовати | едітовати жрідло]

В отповѢдности из требованієм статті 21 закона УРСР, в редакціи 1991 года, "О республіканському и мѢстному референдумах", мѢстна Рада народных депутатов позад полученія оформленого довжным образом предложенія (о статусѢ Закарпаття), обязана была выбрати єдно из трёх рѢшеній:

  1. О назначеніи референдума
  2. Об отклоненіи референдума
  3. О решеніи вопроса на сесіи, як не требующого референдума

Сесія приняла рѢшеніє назначити референдум, опредѢлила дату и содержаніє вопроса выносимого на референдум. Сообщеніє о назначеніи референдума, содержаніи и датѢ ёго проведенія было обявлено в мѢстных средствах масовой информаціи.

РѢшеніє семой сесіи Закарпатськой Областной Рады
народных депутатов двадцать первого созыва от 31 октовбра 1991 г.
Про проведеніє областного референдума.


В одповѢдности из статями 125, 131 Конституціи УССР, статей 13, 14, 21, 22 Закона УССР «О всеукрайинскому и мѢстному референдумах» Областна Рада народных депутатов рѢшила:

  1. Назначити областный референдум про статус Закарпаття в составѢ независимой Украйины на воскресеніє 1 децембра 1991 года.
  2. Обязанности областной, городськых (городôв обл.подчиненія), районных, участковых избирательных комісій по проведенію областного референдума возложити одповѢдно на дѢйствующу областну, городську (городов обл. подчиненія), районні избирательні комісіи по выборам депутатов мѢстных Рад народных депутатов, участкові комісіи по выборам Президента Украйины и всеукрайинского референдума. Исходя из того, что областный референдум будет проходити єдновременно из выборами Президента Украйины и всеукрайинскым референдумом и забеспечується совмѢстными участковыми комісіями, признати нецѢлесообразным привлекати к проведенію областного референдума пгт (городов рай. подчиненія), поселкові и сѢльські комісіи по выборам депутатов одповѢдных Рад народных депутатов.
  3. Содержаніє и форму бюлетеня для голосованія на областному референдумѢ 1 децембря 1991 утвердити.
  4. Поручити областній комісіи по проведенію референдума и облисполкома розробити и осуществити необходимі організаційно-техничні мѢроприятія по проведенію областного референдума 1 децембра 1991 года.
  5. РѢшенія о назначеніи областного референдума про статус Закарпаття в составѢ независимой Украйины опубліковати в средствах масовой информаціи.

Президіум сесіи:

И. Е. Грицак,

В. В. Шепа.

«Новини Закарпаття», Газета областной Рады народных депутатов, №. 212, Вторник, 5 новембра 1991 г.

Текст бюлетеня, принятого на семой сесіи Закарпатськой Областной Рады от 31 октовбра 1991 г.:

Сема сесія Закарпатськой Областной Рады, приняла и утвердила, в одповѢдности из требованіями законодательства, текст и размѢры бюлетеня.

Бюлетень
Для голосованія на общеобластному референдумѣ


Желаєте ли Вы, обы Закарпаття получило статус автономной територіи, як субєкта в составѣ независимой Украины и не входило в любі другі адміністративно-територіальні образованія?

Да (Айно, так), ЖЕЛАЮ______________НЬИТ, НЕ ЖЕЛАЮ.

Лишіь єден из указаных отвѣтов, другый вычеркніт.

Бюлетень, в котрому во время голосованія вычеркнуті слова «Да, ЖЕЛАЮ» и «НЬИТ, НЕ ЖЕЛАЮ» вать не вычеркнуто а ни єдно слово, признаєтся недѣйствительным.

Розмѣр Бюллетеня- 1445х105 мм.

«Новини Закарпаття», Газета областной Рады народных депутатов, №. 212, Вторник, 5 новембра 1991 г.

Публікація "Деклараціи прав національностей Украйины" 1.11.1991 в офіціальному органѣ Областной Рады[едітовати | едітовати жрідло]

Перед проведенієм референдума (6 новембра 1991 г.) в офіціальному органѣ Закарпатськой Областной Рады народных депутатов, была опублікована "Декларація прав національностей Украйины", принята "Верховнôв Радôв Украйины" 1 новембра 1991 года.

Цѣль публікаціи:

Увѣрити жителѣв области в тому, что "Украйинськоє государство гарантуєт всѣм народам, національным групам, гражданам, проживающым на єя територіи, руні політичні, экономічні, соціальні и культурні права ... Украйинськоє государство забеспечуєт право свойим гражданам ... в регіонах, де компактно проживаєт декôлько національных груп, наруно из государственным украйинськым языком може функціоновати язык, приємлемый для всёго населенія даной мѣстности".

Д Е К Л А Р А Ц І Я
прав національностей Украйины
(Опублікована в Києвѣ в «Вѣдомостях Верховной Рады (ВВР) Украйины» от 31.12.1991 — 1991 р., № 53, стаття 799, Документ 1771-12, текуща редакція — Прийнята 01.11.1991)


Верховна Рада Украйины, исходя из Деклараціи про государственный суверенитет Украйины, Акта провозглашенія независимости Украйины, руководствуючися Всеобщôв деклараційôв прав человѣка и ратифіковаными Украйинôв межинародными пактами о правах и свободах личности,

устрѣмляючися к утвержденію в независимôй, демократичнôй Украйинѣ священных принципôв свободы, гуманізма, соціальнôй справедливости, руноправія всѣх этнічных груп народа Украйины,

принимаючи до вѣдома, что на територіи Украйины проживают граждане больше 100 національностей, котрі вмѣстѣ из украйинськôв составляют пятдесят двох міліонный народ Украйины, принимаєт настоящу Декларацію прав національностей Украйины:

Стаття 1

Украйинськоє государство гарануєт всѣм народам, національным групам, гражданам, проживающим на єя територіи, руні політичні, економічні, соціальні и культурні права. Представителі народôв и національных груп выбираются на руных правах в органы государственной власти всѣх уровней, занимают любі довжності в органах управленія, на предприятіях, в учрежденіях и організаціях. Дискримінація по національному признаку возбраняєтся и караєтся по закону.

Стаття 2

Украйинськоє государство гарантуєт всѣм національностям право на сохраненіє их традиційного разселенія и забеспечуєт существованіє національно-адміністративных єдиниць, берет на себе обязанность создавати надлежащі условія для розвитка всѣх національных языков и культур.

Стаття 3

Украйинськоє государство гарантуєт всѣм народам и національным групам право свободного пользованія родными языками у всѣх сферах общественной жизни, включаючи образованіє, производство, полученіє и распространеніє інформаціи. Верховна Рада Украйины інтерпретуєт статтю 3 Закона "О языках в Украинськой ССР" такым образом, что в предѣлах адміністративно-територіальных єдиниць, де компактно проживаєт опредѣлена національность, может функціоновати єя язык наруно из государственным языком.

Украйинськоє государство забеспечуєт право свойим гражданам свободного пользованія русскым языком. В регіонах, де компактно проживаєт несколько національных груп, наруно из государственным украйинськым языком может функціоновати язык, приємлемый для всёго населенія даной мѣстности.

Стаття 4

Всѣм гражданам Украйины каждôй національности гарантуєтся право исповѣдовати свою релігію, пользовати свою національну символіку, отмѣчати свои національні праздникы, участвовати в традиційных обрядах свойих народôв.

Стаття 5

Памятникы исторіи и культуры народôв и національных груп на територіи Украйины охраняются законом.

Стаття 6

Украйинськоє государство гарантуєт всѣм національностям право создавати свои культурні центры, общества, землячества, обєдиненія. Йсі організаціи можут осуществляти дѣятельность, направлену на розвиток національной культуры, проводити в установленому законом порядке масові мѣроприємства, содѣйствовати созданію національных газет, журналôв, издательств, музеєв, художественных колективôв, театрôв, киностудій.

Стаття 7

Національні культурні центры и общества, представителі національных меньшинств имѣют право на свободні контакты из свойôв історичнôв отцюзнинôв.

Верховна Рада Украйины

м. Києв, 1 новембра 1991 N +1771-XII

«Новини Закарпаття», Газета областной Рады народных депутатôв, №. 213, Среда, 6 ноября 1991 г.

Л. Кравчук и Закарпатськый областный референдум[едітовати | едітовати жрідло]

20-го новембра 1991 года Предсѣдатель ВР УРСР, кандидат в президенты Украйины - Леонід Кравчук прибыв в Закарпаття. На собравшѣйся по такому случаю восьмѣй внеочереднôй сесіи Областной Рады Л. Кравчук выступив из рѣчôв.

В своёму выступленію ôн подчерковав делікатность выносимого на референдум вопроса и убѣждав собравшыхся депутатôв в необходимости внесенія измѣненій в текст бюлетеня.

Переже всёго рѣчь йшла про замѣну терміна "Автономія" на "Самоурядна територія".

(...)

Учитуя ситуацію, Закарпаттю можно было бы предоставити особый статус самоуряднôй територіи. Сія територія самостоятельно рѣшаєт свои культурні, языкові проблемы, характер выборôв власти, хозяйственні дѣла, но в одповѣдности из законами Украйины.

(...)

Аж вы в Бюлетеню замѣните слово «автономія» на «особа самоурядна територія», то в такому случайи я з вами. В противному случайи, подчеркнув ôн, возникнут разного рода проблемы, в тому числѣ и правові.

(...)

Итак, менѣ ся видит, - подчеркнув Леонід Макарович, - аж сёму краю предоставится такый спеціальный статус, то сим актом знимаєтся цѣлый ряд проблем - и экономічных, и національно-языковых и культурных, и політичных, и другых. И главноє – же йсе ся вписуєт в Конституцію, в наші законы ...

Се не будет чиєсь пожеланіє. Сей статус будет имѣти юридичну силу, законотворчу силу, ôн будет элементом Конституціи. Йсе означаєт, что дальнѣйша судьба сёго края не будет зависѣти от хорошых ци поганых президентôв, от хорошых ци поганых премєр-міністрôв. Йсе будет означати, что открываєтся путь к повнôй самореалізаціи. А яка разниця межи автономійôв и статусом спеціальной самоуправляємой територіи?

Коли рѣчь идет про автономію, - одповѣв Предсѣдатель Верховной Рады, - то треба опредѣлити яка йсе автономія: ци національно-культурна, ци областна, ци республіканська, ци, возможно, якась друга автономія. Є автономіи в цѣлому, она имѣєт якусь конкретну форму. А як раз повна форма в областному бюлетеню не была опредѣлена. Аж имѣєтся ввиду государственна автономія, то из образованієм в дальнѣйшому 10-12, может, и 20 государственно-політичных структур на територіи Украйины (як ото, вповіме, в сей час автономіи в Ро́сійи) можут начатися межигосударственні, межиавтономні проблемы.

Вот что особенно беспокоит.

А статус самоурядной територіи, даєт повноє право распоряжатися свойими богатствами, свойими ресурсами, свойими экономічными, культурными, національными проблемами.

Главноє лишь, что йсе не государственна, а йсе самоурядна структура. А государство єдно - государство Украйина.

«Новини Закарпаття», Газета областной рады народных депутатôв, №. 223, Четверг, 21 новембра 1991 г.

Рѣшеніє внеочередной восьмой сесіи Областной Рады ХХ созыва (20 новембра 1991 г.) «Про измѣненія в текстѣ бюлетеня для голосованія на областному референдумѣ 1 децембра 1991 года»[едітовати | едітовати жрідло]

Обращеніє Предсѣдателя Верховной Рады Украйины, кандидата в Президенты Украйины, Леоніда Кравчука в сесійному залѣ Областной Рады найшло отклик у народных депутатôв, и убѣдило их в необходимости внести опредѣлені корективы в бюлетень для голосованія. Позад продолжительных дебатôв было принято рѣшеніє про змѣны в текстѣ бюлетеня формуліровкы "статус автономной територіи", на "из закрѣпленієм в Конституціи Украйины статус спеціальной самоурядной адміністративной територіи". Новый текст бюлетеня быв утвержденый сею же сесією.

РѢШЕНІЄ

Внеочередной восьмой сесіи

Областной Рады ХХ созыва

ПРО ЗМѢНЫ В ТЕКСТѢ БЮЛЕТЕНЯ

ДЛЯ ГОЛОСОВАНІЯ НА ОБЛАСТНОМУ РЕФЕРЕНДУМѢ 1 децембра 1991 года

Референдум 1 децембра 1991 ГОДА

Областна Рада народных депутатôв приняла рѣшеніє:

О частичному измѣненію (п. 3) рѣшенія областной Рады народных депутатôв от 31 октовбра 1991 «О проведеніи областного референдума» утвердити такый текст бюлетеня для голосованія на областному референдумѣ 1 декабря 1991 г. : «Желаєте ли Вы, обы Закарпаття получило из закрѣпленієм в Конституціи Украйины статус спеціальной самоуправляємой адміністративной територіи як субєкта в составѣ независимой Украйины и не входило в любі другі адміністративно-територіальні образованія».

Президіум сесіи

Грицак І. Ю.

Шепа В.В.

«Новини Закарпаття», Газета областной Рады народных депутатов, №. 223, Четверг, 21 новембра 1991 г.

Обращеніє исполнительного комітета областной Рады народных депутатôв к жителям Закарпаття[едітовати | едітовати жрідло]

Стаття 125 Конституціи УССР (1978) предоставляла возможность участія мѣстных рад народных депутатôв в обсужденіи вопросов республіканського и общесоюзного значенія, и 131 стаття, - выносити май больше важні вопросы мѣстного значенія на референдум.

Пользуючися сею компетенцією, исполнительный комітет Рады народных депутатов, обратився из офіціальнôв інтерпретаційôв и разясненієм вопроса вынесеного на референдум.

Основні права, котрі гарантовав референдум в случайи положительной отповѣди большинства опрошеных граждан, жителѣв Закарпаття, йсе:

- самостоятельно формовати органы власти всѣх уровней

- самостоятельно, рѣшати вопросы экономікы, соціально-культурного и духовного развитку края

- дѣйствія Президента и Верховной Рады на самоурядной територіи, не будут имѣти прямой юридичной силы, будут дѣйствовати лишь Конституція и Законы Украйины;

«Обращеніє»
Исполнительный комітет областной Рады народных депутатôв.
Уважаємі Закарпатці!

В воскресеніє, 1 децембра, получивши бюлетені, вы довжні зробити судьбоносный выбор:

(...)

- Ци будет Закарпаття имѣти статус спеціальной самоуправляємой адміністративной територіи в составѣ независимой Украйины?

(...)

Призываєме сказати «Да (АЙНО), ЖЕЛАЮ», обы Закарпаття получило из закрѣпленієм в Конституціи Украйины статус спеціальной самоуправляємой адміністративной територіи, як субєкт в составѣ независимой Украйины, и не входило в любі другі адміністративно-територіальні образованія.

Сей статус будет гарантовати нам:

- Свободну економічну зону;

- Право самостоятельно, в интересах края и ёго населенія рѣшати вопросы економікы, соціально-культурного и духовного розвитку;

- Право самостоятельно формовати органы власти всѣх уровней;

- Что прямых дѣйствій Президента и Верховной Рады на самоурядной територіи не будет, будут дѣйствовати лишь Конституція и Законы Украйины;

- Возможность повного учёта интересôв всѣх національностей, проживающых в краёви, их широкоє представительство в органах власти самоуправленія, право имѣти свои національно-культурні образованія.

«Новини Закарпаття», Газета областной Рады народных депутатôв, №. 223, Четверг, 21 новембра 1991 г.

Обнародованіє результатôв Областного референдума[едітовати | едітовати жрідло]

Строго слѣдуючи положенію статті 31 Закона Украйинськой ССР "О республіканському и мѣстному референдумах" (в редакціи от 3 юлія 1991 г. № 1286-XII), офіціальный орган ("Новини Закарпаття") Областной Рады 3 децембра 1991 года опубліковав основні результаты республіканського и Закарпатського общеобластного референдумôв.

Подавляющоє большинство принявшых участіє в референдумах у́сказалось за "Независимость Украйины" (90,13%), при условію вхожденія Закарпаття в состав Украйины в статусѣ "Спеціальной самоуправляємой територіи" (78%). Слѣдуєт отмѣтити высоку явку на референдумах (700555 тыс.).

Результаты референдума
За независимость Украйины 90,13%
За Президента Украйины Леоніда Кравчука 60%
За самоуправляемоє Закарпаття 78%
СООБЩЕНІЄ
областной комисіи общеобластного референдума об итогах голосованія 1 децембра 1991 г.


1. Количество граждан, котрі внесені в спискы для голосованія 847364
2. Количество граждан, получившых бюлетені для голосованія 702324
3. Количество граждан, принявшых участіє в голосованіи 700555
4. Количество граждан, котрі одповѣли «ДА (АЙНО)» 546450
5. Количество граждан, котрі одповѣли «НЕТ» 128762
6. Количество бюлетенѣв, признаных не дѣйствительными 25 343

«Новини Закарпаття», Газета областной Рады народных депутатôв, №. 231, Вторник, 3 децембра 1991 г.

В слѣдующый номер газеты "Новини Закарпаття" (середа 4 децембра 1991 года), на основѣ поступившых протоколôв, областна комісія сообщила подробні дані о результатах проведеного референдума.

Подробно, по-районах, - количество принявшых участіє в голосованіи, так и по количеству граждан, одповѣвшых на вынесені вопросы - "ДА" (АЙНО).

Из приведеных таблиць слѣдуєт вывод о высокôй заинтересованности граждан (середньый показатель в области 82.7%), так и высокому процентному показателёви количества граждан отвѣтившых на референдумѣ "ДА" (середньый показатель по области 78%).

Слѣдуєт отмѣтити, что низинні районы области: Ужгородськый - 89,7%, Береговськый - 88,9%, Свалявськый - 86,5% на общеобластному референдумѣ в бôльшому процентови проголосовали утвердительно, чим высокогорні районы: Раховськый - 54,1%, Межгорськый - 59,%.

ВѢДОМОСТИ
о количествѣ граждан, принявших участіє
в голосованіи 1 децембра 1991 года (в процентах)


Названия горисполкомôв и райсполкомôв Общеобластный референдум
Мукачевськый 75.2
Ужгородськый 76.7
Береговськый 87.3
Велико-Березнянськый 96,3
Виноградовськый 78,1
Воловецькый 93.7
Иршавськый 90.8
Межигорськый 89.0
Мукачевськый 84.4
Перечинськый 87.9
Раховський 79.5
Свалявськый 92.1
Тячевськый 75.1
Ужгородськый 85,3
Хустськый 83.1
Итого: 82.7
ВѢДОМОСТИ
о количестве граждан,
ответивших «ДА» при голосованіи
на общеобластному референдумѣ (в процентах)


Названія горисполкомôв и райсполкомов Общеобластный референдум
Мукачевськый 84.7
Ужгородськый 82.7
Береговськый 88.9
Велико-Березнянськый 86.3
Виноградовськый 83.2
Воловецкый 85.2
Иршавськый 80.1
Межигорськый 59.4
Мукачѣвськый 86.1
Перечинськый 84.2
Раховськый 54.1
Свалявськый 86.5
Тячевськый 61.8
Ужгородський 89.7
Хустськый 70.4
Итого: 78.0

«Новини Закарпаття», Газета областной Рады народных депутатôв, №. 232, Среда, 4 децембра 1991 г.

Легітимность референдума в очах мірового сообщества[едітовати | едітовати жрідло]

За референдумом 1991 года пристально слѣдили не лишь самі граждане Украйины, но и мировоє сообщество.

Практично, всѣ зарубѣжні наблюдателі, включаючи мненіє авторитетных мировых и європейських представителѣв, отмѣтили высоку організацію, и отсутствіє существенных нарушеній.

«Референдум в Украйинѣ пройшôв організовано, без якых ись нарушеній»

— Джон Гундерсен - генеральный консул США в Киеве[8]

Мишел Жакмен - секретарь бюро Національного собранія Франціи Герт Вайскірхен - депутат бундестага

Патрик Бойєр - член парламента Канады (и другі)

На думку генерального консула США в Києвѣ Джона Гундерсена, секретаря бюро Національного Собранія Франціи Мішеля Жакмена, депутата бундестага Герта Вайскірхен, члена парламента Канады Патріка Бойєра и другых, которі выступили на встрѣчи, референдум на Украинѣ пройшôв організовано, без ниякых нарушеній. Итогы ёго открыют нові возможности для плодотворного и взаимовыгодного сотрудничества с зарубежными странами.

«Новини Закарпаття», Газета областной Рады народных депутатôв, №. 231, Вторник, 3 децембер 1991 г.

Обращеніє девятой сесіи областной Рады народных депутатôв от 24 януара 1992 к Верховной РадѢ Украйины «О внесеніи измененій и доповненій в Конституцію Украйины»[едітовати | едітовати жрідло]

В качествѣ правового обоснованія Закарпатського общеобластного референдума служив первый в исторіи СССР общекрымськый референдум 20 януара 1991 года (О возсозданіи Крымськой АССР). Учитуючи волю крымчан 12 фебруара 1991 Верховна Рада УССР приняла Закон "О возстановленіи Крымськой АССР в предѣлах Крымськой области в составѣ Украйинськой ССР." Йсе была перва реалізована попытка рѣшати судьбу народа, основуючися на волеизъявленіи самых граждан.

Свойим обращенієм IX-ая сесія Закарпатськой областной Рады народных депутатов, в порядкови законодательной иніціативы, обратилася к Верховной Радѣ Украйины з требованієм внесенія измѣненій и доповненій в Конституцію Украины по результатам Закарпатського общеобластного референдума.

Процедура требовала внесеніє доповненія первой части статті 77 Конституціи словами: "В Украйинѣ єсть спеціальна самоуправляєма адміністративна територія Закарпаття", а также, раз референдум фактично проходив в контекстѣ включенія Закарпаття в состав Украйины, доповнити статтю 752 "Спеціальна самоуправляєма адмінистративна територія Закарпаття являєтся составной частью Украйины..."

Однако Высшый законодательный орган Украйины, используючи процедуру бюрократичного саботажа, проигноровав обязательное внесеніє измѣнений и доповненій в Конституцію УССР (як ото было проведено в случаю Крыма), тым самым выведя вопрос адаптаціи украйинського законодательства к правовому положению Закарпатской области в составе независимой Украины, за пределы правового поля Украины.

РѢШЕНІЄ
девятой сесіи областной Рады народных депутатôв от 24 януара 1992 г.
ПРО ОБРАЩЕНІЄ К ВЕРХОВНОЙ РАДѢ УКРАЙИНЫ
«О внесеніи измѣненій и доповненій в Конституцію Украйины»

Учитуючи, что 546 450 чоловѣк взрослого населенія области (78 проц.) на областному референдумѣ 1 децембра 1991 г. у́сказалися за предоставленіє Закарпаттю из закрѣпленому в Конституціи Украйины статуса спеціальной самоуправляємой адміністративной територіи в составѣ независимой Украйины, и в одповѣдности из статьôв 38 Закона Украйины «О мѣстных Радах народных депутатов УССР и мѣстному самоуправленію» областна Рада народных депутатôв рѣшила: В порядкови законодательной иніціативы обратитися к Верховнôй Радѣ Украйины о внесеніи такых измѣненій и доповненій в Конституцію Украйины:

  1. Перву часть статті 77 доповнити словами: "В Украйинѣ єсть спеціальна самоуправляєма адміністративная територія Закарпаття".
  2. Доповнити Конституцію Украйины главôв 72 «Спеціальна самоурядна адміністративна територія Закарпаття", и статтьôв 752 «Спеціальна самоурядна адміністративна територія Закарпаття являєтся составнôв частьôв Украйины и самостоятельно рѣшаєт вопросы, относящієся к єя компетенціи».

Предсѣдатель Рады

И. КРАИЛО.

«Новини Закарпаття», Газета областной Рады народных депутатôв, №. 12/260, Четверг, 30 януара 1992


Закон Украйины «Про спеціальну самоурядну адміністративну територію Закарпаття»[едітовати | едітовати жрідло]

Закон Украйины «Про спеціальну самоурядну адміністративну територію Закарпаття» - принятый шестого марта 1992 года на другому засѣданію IX-ой сесіи Закарпатськой Областной Рады народных депутатôв.

Иниційованый Закарпатськôв Областнôв Радôвиз цѣльôв введенія в правовоє поле Украйины результатôв Закарпатського общеобластного референдума 1 децембра 1991 года, про статус Закарпаття в качествѣ спеціальной самоуправляємой адміністративной територіи,як субєкт в составѣ независимой Украйины, невхожденіи ёго в любі другі адміністративно-територіальні образованія из закрѣпленієм (сёго статуса) в Конституціи Украйины.

ЗАКОН УКРАЙИНЫ (ПРОЕКТ)
Раздѣл I
ОБЩІЄ ПОЛОЖЕНІЯ

Стаття 1. Спеціальна самоуправляєма адміністративна територія Закарпаття Спеціальна самоурядна адміністративна територія Закарпаття (Закарпаття) являєтся особым субєктом адміністративно-територіального устройства Украйины.

Стаття 2. Конституційно-правовый статус Закарпаття

Статус Закарпаття опредѣляєтся Конституційôв Украйины, сим Законом, Уставом и другыми нормативными актами Закарпаття.

Стаття 3. Принципы спеціального адміністративного самоуправленія Статус спеціальной самоурядной адміністративной територіи Закарпаття основуєтся на слѣдующых принципах:

  1. неприкосновенности и недѣлимости територіи Закарпаття як неотємлемôй составнôй части Украйины;
  2. невхожденіє Закарпаття в состав якыхись другых государственных и адміністративно. територіальных образованій;
  3. обеспеченія прав и свобод личности;
  4. національно-територіального и культурного самоуправленія;
  5. хозяйственно - экономічнôй самостоятельности и права выбора форм єя реалізаціи, самофінансованія;
  6. разграниченіє компетенціи общегосударственных органов и органов власти спеціальной самоурядной адміністративной територіи опредѣляєтся даным Законом, и отсутствіи прямого дѣйствия актов исполнительно-распорядительных органов власти государства на територіи Закарпаття.

...

см. повный текст проекта Закона Украйины «Про спеціальну самоурядну адміністративну територію Закарпаття» 1.02.1992 г.

Публічна информація про роботу над проектом Закона в комітетах Верховной Рады Украйины отсутствуєт.

Так як в отповѣдности из Законом «Про референдумы…» в редакціи от 3 юлія 1991 г. результаты референдума вступают в силу из момента их опублікованія в офіціальных СМИ органа проводившого референдум, то отказ Верховной Рады Украйины приняти Закон, регулирующый статус Закарпаття в составѣ Украйины (в отповѣдности из результатами референдума), до настоящого времени оставив ёго неопредѣленым.

Аналіз итогôв референдума[едітовати | едітовати жрідло]

Строго в одповѣдности из Законом УРСР «Про республіканські и мѣстні референдумы…» в редакціи от 03.07.1991 № 1286-XII юлія 1991 г. результаты референдума вступают в силу з момента их публікаціи в офіціальных СМИ органа, проводившого референдум.

Така публікація результатôв референдума в нашому краю была осуществлена 4 децембра 1991 года в газетѣ областной Рады народных депутатôв «Новини Закарпаття» и, слѣдовательно, результаты референдума приобрѣли юридичну силу Закона Украйины прямого дѣйства. (Результаты референдума не требуют ничийого утвержденія ци подтвержденія)

Всеукрайинськый и Закарпатськый общеобластный референдумы имѣют єднаку правову силу (юридично руноцѣнні), и их правова реалізація ци отсутствіє єя, автоматично приводят к идентичным правовым послѣдствіям для субєкта права.

Аж у существующого режима результаты референдума вызывают проблемы примѣненія из существующыми правовыми реаліями, то слѣдуєт внести одповѣдні змѣны в національноє законодавство ци ёго (референдум) слѣдуєт пак повторити.

В сёму и заключаєтся демократичный подход к рѣшенію общегосударственных вопросôв.

Аж Украйина декларуєт стройительство правового государства, необходимо не лишь говорити про йсе, но и слѣдовати обязующым принципам народного волеизъявленія, слѣдуєт не лишь уважати, но и исповняти их.

Не выповненіє рѣшеній референдумôв, в межинародно-правовому полѣ класифікуєтся, як дѣйство, имѣющоє состав государственного преступленія, со всѣми вытѣкающыми из такого факта межинародно-правовыми наслѣдками…

Такым образом, вопрос сей перейшôв в плоскость отрицанія компетенціи народа, як носителя майвысшой власти в государствѣ.

Одказы[едітовати | едітовати жрідло]