Еклиптика

Матеріал з Вікіпедія
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Celestial sphere with ecliptic.svg

Еклиптика — се великый круг небесной сферы, по якому збывать ся видимый рочный рух Сонця, точнѣйше, его центра. Видимый рух Сонця по еклиптицѣ одтварять реалный орбиталный рух Землѣ, точнѣйше кажучи, центра мас системы ЗемляМѣсяць довкола Сонця.[1][2]

Проста, што иде через центер небесной сферы простопадно ку ровинѣ еклиптикы, называть ся осьов еклиптикы, а точкы ей перетину з небеснов сферов — полами еклиптикы. Еклиптика нахылена ку екватору под углом , а то е тыж угол меджи осями свѣту и еклиптикы.[1] Але тота величина ся мѣнять через прецессии земной оси.

Еклиптика ся перетинать з небесным екватором в двох точках — точках ровноденства (на схемѣ: equinox). Иншы двѣ вызнамны точкы суть точкы еклиптикы, оддалены от двох попередных на 90° (а тыж найвеце оддалены од екватора), котры ся называють точками сонцестояня. Уздовж еклиптикы суть умѣщены 12 зодиакалных звѣздовидох (конштелаций). Каждый з них занимать конвенчный сектор 30°, в котром ся Сонце «здержуе» згруба за еден мѣсяць. Звѣздовид Гадонос, тринадцятый в зодиакалном пасу, в котром ся Сонце «здержуе» од 30. новембра до 12. децембра конвенчно ся до зодиакалных не записуе.[1]

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

Commons
Вікісклад має мултімедіалны дата на тему:

Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. 1,0 1,1 1,2 Климишин І. А., Корсунь А. О.
  2. Астрономический глоссарий