Дикое Поле
47°18′17″N 37°04′53″E / 47.3046°N 37.0813°E
Дикое Поле (укр. Дике Поле, русс. Дикое Поле, пол. Dzikie pola, лит. Dykra) — исторична назва незаселеной территории на сѣвер од Чорного и Азовского моря, на западѣ ограничена Днѣстром, на востоку Доном. Сѣверна границя Дикого Поля не окреслена дефинитивно, але на мапѣ Боплана може быти означена линиев Умань–Кременчук. [1]
История
[едітовати | едітовати жрідло]В 9—13. вѣках на тых землях бывали кочовы племена Куманох и Печенѣгох, Золота Орда и др. В 14–15. вѣках Дикое Поле было залучено до Великого княжества Литовского, але часть территории периодично контроловали Крымске ханство и Ногайска орда, одкы нападали на богаты городы на сѣверѣ. Од того часу про оборону тых городох на землѣ Дикого поля высували передову страж, козацкѣ дозоры, з котрых поступово творили ся и войсковы осады. Территория Дикого поля помалы ставала ся все менша.
Назва
[едітовати | едітовати жрідло]Назва «Дике поле» появила ся в 15. вѣку и означала, очевидно, никым не контролованы землѣ. Жити на тых землях могли лем тоты люде, котры знали самы заручити свою беспечность збройнов силов. На мапѣ Боплана на краю Дикого Поля находить ся замок Кодак. Назва заникла в 18. вѣку, коли зачала ся интензивна колонизация территории и на тых землях могли беспечно жити цивилны обывателе.
Колонизация
[едітовати | едітовати жрідло]О тоты землѣ мали интерес Великое княжество Литовское, Рѣчь Посполита, пак Русске царство и Османска империя. Бахчисарайскый договор (1681) подѣлив Дикое Поле межи Русскым царством и Османсков империов з границьов по Днѣпру. Але воеваня России за выход на Чорное море продовжив первый российскый император Петро І. в далшых войнах з Османами. Особенны успѣхы в добываню новых земель мала его наступниця императорка Катарина II. Велика. Року 1774 Кючук-Кайнарджийскый договор дав Российской империи право плавбы и триманя флота на Чорном морю и часть Крыма, року 1783 она прилучила цѣлый Крым, а року 1791 Ясскый договор посунув границю межи двома империями уже на Днѣстер. И так вшитка территория Дикого Поля одтогды достала ся под владу Российской империи. В ходѣ российско-турецкых войн военны осады просували ся все дале на юг. За 16–18. вѣкы з Дикого Поля став ся доста заселеный регион, в яком на конець 18. ст. было 2500 осад з числом обывательства около едного миллиона особ, што фактично приближало ся до заселености давно осадженых украинскых земель (на сѣвер од Дикого Поля).[2] Назва Дикое Поле помалы стратила смысел.
Жерела
[едітовати | едітовати жрідло]- Пірко В.О. Заселення і господарське освоєння степової України в XVI-XVIII ст. «Східний видавничий дім» Донецьк. 2004.
- Чухліб Т.В. Бахчисарайський мир 1681 р. // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 207. — ISBN 966-00-0734-5.
- Шемшученко Ю.С. та ін. Дике Поле // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Шемшученко Ю.С. (гол. ред.) та ін. — К.: «Укр. енцикл.», 1998. ISBN 966-7492-00-1
- Щербак В.О. Дике Поле // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 381. — ISBN 966-00-0405-2.
Одказы
[едітовати | едітовати жрідло]- Delineatio Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina (Боплан)
- Шемшученко Ю.С. та ін. Дике Поле
- Щербак В.О. Дике Поле
