Єднокутник
Єднокутник (ґенаґон, моноґон) — ґеометрічна фіґура, многокутник із єднов сторонов і єднов вершинов. Обозначаєся сімболом {1}. Має лем єдну сторону тай лем єден уднушньый кут
У євклідовуй ґеометриї єднокутник выявляєся выроженым - точков, Бо конечні точкы його єдної стороны мусят ся зыйти (быти єднов вершинов). У бульшости класичных курсув елементарної ґеометриї ся уважає, же така фіґура є неможлива, а значіня многокутника не припущат єднокутник.
При тум понятя єднокутника в елементарнуй ґеометриї ся ужывавут у контекстови выпуклої оболонкы: выпукла оболонка єдної точкы творит нульмерный выпуклый єднокутник (выпукла оболонка двох точок — удрізок, єдномірный выпуклый двокутник, у выпадку — тримірный выпуклый многокутник).
У сферічнуй ґеометриї єднокутник ся творит як сферічна ламана, што має єдну вершину, тобто сферічна права із означенов точков. Такым способом сферічный єднокутник розділяє сферу на дві пувсферы. Сферічный єднокутник дає можность зотворити моноедр — сферічный многогранник із єднов єднокутнов площов із знаком Шлефлі {1,1}, а діедр — із двома єднокутными площами, общым кутом 360° і єднов вершинов із знаком Шлефлі {1,2}.
