Камышівка звычайна

Матеріал з Вікіпедії
Перейти до: навіґація, Найти
Камышівка звычайна
Гнїздо з яйцями

Камышівка звычайна (Acrocephalus arundinaceus) є середнї великым видом співака з родины Sylviidae.

Опис[едіт.]

Найвекшый вид камышівкы в Европі, скоро великости дрозда; доростать до довжкы 17–20 цм, роспятя крыл мірять 24–26 цм а важыть 28–38 ґ. Є невыразно зафарбленый, переважно тмаво бурый із світлишым, жовткасто білым сподом, білым горлом і світлов надочнов смужков. Обі поглавя суть такых самых фарб.

Варує драпавым „кррр“; співом, котрым ся самцї озывають при пролїзаню тростинок або конарїв стромів, творить шрепатова „карра карра кіт кіт“ (посмоть Аудіо звукова награвка (опис)).

Росшырїня[едіт.]

Ареал росшырїня камышівкы звычайной сягать од северозападной Африкы, Портуґалії а Іспанії по северовыходну Кітай, южный Сахалін а северну Японію. Є перелїтна із зимовищами в субсагарьскій Африцї.

В 50. роках 20. стороча дішло у много европскых популацій к выразному пропаду, котрый ся став іщі масівнїшым в 70. роках. К дуже выразным популачным стратам дішло наприклад в Нідерландах, Белґії, Нїмецьку, на Словеньску але і в Чеській републіцї. Затля што лем в Нідерландах іщі в роцї 1950 гнїздило веце як 10 000 парів, о 40 років пізнїше, в роцї 1990, уж менше як 300. Як головны прічіны бывають споминаны одводнёваня мочарїв а евтрофізація вод. Тыж є чутлива на рушіня на гнїздовисках а в дакотрых областях навеце огрожована ловом. В роцї 2004 была европска популація того виду гадана на 1,5–2,9 міліонів парів.

Біотоп[едіт.]

Гнїздить в густых, высокых, з воды роснучіх тростинках векшый розлогы.

Страва[едіт.]

Шыковно ходить по тростинках, де глядать страву. Жывить ся головно хробачінов, але і далшыма жывотныма, враховано павуків, слимаків або земноводных; на осїнь тыж зожре ай бобулї.

Гнїздїня[едіт.]

Поглавно дозрївать в другім календарнім роцї. Шторік гнїздить 1x аж 2x од мая до септембра. Пары бывають моноґамны, у самцїв была зазначена тыж біґамія ці триґамія, што значіть, же можуть загнїздити такой з 2 або 3 саміцями. Глубоке міскове гнїздо спїтане із быля травы сплїтать сама саміця до густой тростинкы над водов. В єдній зношцї є 4-5 зеленкасто білых, тмаво флякастых яєць великых 22,5 x 16,1 мм. Інкубачна доба тырвать 13–15 днїв, на яйцях сидить лем саміця. Молодята гнїздо опущають по 12–14 днях. У моноґамных парів їх кормлять обомі родічі, поліґонны самцї але помагають з кормлїным молодят лем першій саміцї, затля што решта саміць кормлять свої молодята самы. Є частым гостителём зозулї (Cuculus canorus).

У вольній природї ся дожывать обычайно 2,4 років.

Таксономія[едіт.]

Політіпічный вид з 2 підвидами:

  • A. a. arundinaceus (Linnaeus, 1758) – гнїздить у векшынї Европы, северозападній Африцї а Турції выходно аж по ріку Волґу, Кавказ а Каспіцьке море.
  • A. a. zarudnyi E. J. O. Hartert, 1907 – гнїздить в севернім Іраку а Іранї, а в меджах од Волґы а Каспіцького моря выходно по северозападну Монґолію а южно по Таджікістан а северозападну Кітай.

Референції[едіт.]

Тота статя є часточно або цалком основана на перекладї статї Rákosník velký на чеській Вікіпедії.