Довбач великый

Матеріал з Вікіпедії
Перейти до: навіґація, Найти
Дорослый самець довбача великого на буку

Довбач великый (Dendrocopos major) є шыроко росшыреный дятлообразный птах з родины дятловых (Picidae). Середня годнота довжкы є 22,5 цм, фарба є чорнобіла з червеныма спіднїма хвостовыма кровками. У поглавей є притім выразно вывинутый поглавный діморфізм, самцї мають на роздїл од саміць і червеный тыл.

Росшыреный є на вшыткых контінентах выходна півкуля з выїмков Австралії, на своїй россяглій теріторії росшырїня притім творить 14 підвидів. Ёго природным біотопом суть лїсы вшыткых сорт, росшырено жыє і в парках і загородах.

На початку ярї є выразный своїм характерістічным „бубнованём“ до скоры стромів або на бляшаны части будов. Через лїто в ёго страві переважують малы безхырбетны, обчас рабує і гнїзда другых птахів; через зиму, коли є недостаток стравы з жывотных, жере особливо різны плоды. Гнїздить в дуплах стромів, котры собі сам глубить, векшынов высоко в спорохнївитых стромах. В єдній зношцї пак бывать 4-7 сметаново білых яєць.

Опис[едіт.]

Довбач великый досягує приближно тых самых розмірів як шпак, росте до 22–23 цм, в роспятю крыл мірять 34–39 цм а ёго вага колыше міджі 70–90 ґ.

Будовов тїла є вынятково приспособленый жывоту на стромах. Ёго штири персты, з котрых два ідуть допереду а два дозаду, мають загнуты пазуры, котры улегчують лїзїня а ёго певны хвостовы пірка при нім служать як опора тїла. На розбиваня дерева мать дуже міцный, шпіцятый дзёбак з дуже довгым і чутливым, щіглым плохым языком, котрый мать на кінцї драпаву щуточку а котрый му помагать здобывати жертву і з тяжко доступных місць. Дякуючі ёго дуже силным шыёвым свалам є способный до дереве вдарити дуже швыдко, зато мать і барз силну лебку, котра хранить ёго мозоґ перед зпятныма ударами.

Саміця (влїво) а самець (вправо)

Зверьха є довбач великый переважно чорный з выразныма білыма сімболами на крылах в образї великого фляку на їх верьхнїй части і тонкых світлых смужок на пірках лїтаня. Спід тїла мать мягко жовткастый, піря на спіднїх хвостовых кровках помаранчово-червены. На боку інакше світлой головы мать два выразны, в серединї споєны тмавы смугы.

У поглавей є вывинутый очівисный сексуалный діморфізмсамцї мають выразный червеный фляк на тылї, закляшто саміцям тот ознак цїлком хыбує а тыл мають чорный. Молоды птахы суть од дорослых аж до новембра, коли у них біжыть черяня піря, легко одрізнятельне вдяка чорной фарбі на тимю і ружовому пірю на спіднїх кровках хвоста.

Тыж як і другы довбачі лїтать у вовнках з куртыма, доразныма ударами крыл.

Голос[едіт.]

Награвка з бубнованём довбача великого

Мате проблем пустити авдіо? Посмотьте поміч

Озывать ся найчастїше куртым, але выразным кік (часто в рядї як кі-кі-кі-кі) або кікс, при розрушіню тыж шкрептавым чрет чрет або ґіґіґіґі. Молодята в гнїздї ся пак озывають голосным детдетдет.

На ярь є выразный вдяка свому „бубнованю“ до скоры стромів, але і до бляшаных частей будов. до бань церьквей. Цїль того про довбача великого справованя є вабити представителькы вспачного поглавя на свою теріторую і разом і одогнати потенціалных конкурентів. Бубнованя довбача великого є курте, творене приближно 10–15 ударами за секунду і нагло ся кінчачіма.

Преферує при тім дуты або збутнявиты стромы, у котрых ся звук розлїгать лїпше, чого резултатом є і голоснїше бубнованя.

Росшырїня[едіт.]

Довбач великый є шыроко росшыреный дятлёобразный. Ёго ареал росшырїня покрывать цїлу Европу з выїмков Ісланду, северу Шкандінавского півострова і Ірьска. Чіслено тыж засягує на азійскый контінент, де жыє на шырокій смузї в меджах од ёго западной части аж по Кітай а Японію, ізоловано обывать і северозапад Африкы. Быв але тыж збаченый і далеко одтыль, наприклад в Северній Америцї або на Фаерьскых островах. Великость ёго ґлобалного ареалу росшырїня не є взглядом к великости вычіслена, точно не є вычіслена ани ёго ґлобална популація, котра є гадана на 73 500 000 – 216 000 000 екземпларів.

В Европі, котра покрывать 25–49 % ёго ґлобалного россягу, іде о вообще найросшыренїшого довбача, чісло гнїздячіх птахів є ту шацоване на 12–18 міл. парів.

В сучасній добі не є нияк видительно огроженый.

Є сталый, выїмков є лем часть птахів із зимных северьскых областей, котры на зиму за стравов міґрують на юг.

Біотоп[едіт.]

Стары лїсовы поросты з векшыма стромами суть про довбача великого ідеалным біотопом з множеством гнїздовых окацій і стравы

Природным біотопом довбача великого суть шпильковы лїсы, листяны і змішаны, здасть ся але, же преферує особлибо россяглишы листяны комплексы з векшыма стромами. Тыж є приспособливый а в богатім чіслї зато жыє і близко людьского обыстя, найчастїше пак в містьскых парках а у векшых, стромами зароснутых загородах.

Довбач великый жыє єднотливо або в парах. Актівный през день а векшыну часу перебывать на стромах, де ся рушать дуже незґрабно, злїтать лем малоколи на землю.

Предаторы[едіт.]

Міджі частых предаторів дорослых птахів належать ястрябовы птахы, молоды птахы їсть куна а в містї і домашня мачка. Яйця і молодята в гнїздї мають лем мало множество предаторів, міджі котрых належыть особливо куна, котра ся до дупла діставать векшынов росшырїнём вступной дїры. Таке ничіня гнїзд выконує даколу і шпак, котрый собі хоче дупло присвоїти про себе.

Страва[едіт.]

Саміця при выглядаваню страву в збутнявитым стромі

Є вшыткопожераючій. В лїтї ся в ёго страві обявують головно малы безхырбетны, враховано мурянок, павукіб, стоножок, мотылїв, моль, деревоказных шкодцїв і їх ларв, але тыж насїня і різны плоды, обчас облізує і мязґу стромів. Рабує і гнїзда другых в дуплах гнїздячіх птахів, як суть наприклад синицї. Суть знаёмы і припады, коли вырабовав гнїздо другых видів довбачів. До гнїзда ся притім найчастїше діставать звекшінём вступной дїры, чому годен у гнїздовых будёк заборонити лем єй обляхованём.

В часї, коли є выразный недостаток стравы (конець осени аж зачаток ярї), ся в ёго страві піднимать подїл плодів, переважно бобуль, орїхів і жолудів, котры втрепе до щербин стромів а пак їх дзёбаком легше годны розбити. Такы місця суть называны „ковадлины“ а довбачі ся к ним все вертають. В зимі іде тыж о часто навщівника кормиток, де преферує передовшыткым арашіды, сонячницёвы насіня і шмалець.

При здобываню стравы внутрі стромів векшынов зачінать зверьха і поступує з бока на бік. В припадї, же під скоров зазначіть жертву, товче ді скоры своїм місцым дзёбаком аж дотыль, як ся роспаде, а зо щербин ся потім зміцнює своїм довгым вытрищательным языком.

Розмножованя[едіт.]

Самець в дуплї

Довбач великый поглавно дозрївать у віку єдного рока. В середнїй Европі зачінать гнїздити бігом апріля а гнїздить аж до авґуста, а то раз за рік. Гнїзда собі будує особливо в дутинах старых, гниючіх, рівных стромів з мягкым деревом, мінімално 3 м над землёв. Хоць ся видить, же не проявує преференції над жадным видом строму, гнїзда часто будує в березах і дубах. Бігом веце років вытесать дупел омного веце як му треба. Тоты суть потім хоснованы і другыма створїнями, напр пергачамі. Каждый рік собі робить нову гнїздову дутину.

Дутины мають куляту вступну дїру, котра мать діаметер дас 5 цм а на їй глубіню мають участь обомі партнеры. Ходьба є курта, зато гнїздова коморка, котру стеле пилинами, є аж 30 цм глубока а 15 цм шырока. Саміця кладе 4–7 кулятых, сметаново білых, 20 x 27 мм великых а 5,7 ґ тяжкых (з того 7 % творить шкрупина) яєць, на котрых сидить вєдно з партнером по час 14–16 днїв. Саміця притім звычайно сидить через день а самець в ночі. Молодята суть по вылягнутю обомі родічами кормлены переважно ларвами, у віку 7 днїв ся їм зачінають одкрывати очі, о два дни пізнїше їм зачінать рости крыюче піря а од 12. дня їх дорослы птахы уж цїлком переставають зогрївати, у выспым віку наслмдно вылїзають аж к самому кінцю дїры і голосно жебрають о страву. Дутины пак цїлком опущають по 20–24 днях.

Успішность гнїздїня є дуже высока, у дятлёвых іде звычайно о веце як 90 %.

У вольній природї ся довбач великый дожывать аж 11 років, найвысшый зазначеный вік походить од екземплара з Шведьска, у котрого быв дослїдованый вік мінімално 12 років а 8 місяцїв.

Одказы[едіт.]

Референції[едіт.]

Тота статя є часточно або цалком основана на перекладї статї Strakapoud velký на чеській Вікіпедії.