Incognito
Incognito (од лат. in-cognitus незвѣстный, непознатый)[1] — особа, обычайно официальна, котра скрывать (не зо злочинныма намѣрами) свое правдиве имя, выступаючи под вымышленым именом.[2]
Тыж ся хоснуе на означѣны поступованя або дѣй, котры суть чинены таков особов, напримѣр: путовати incognito.[2]
Пановници и члены их родин часто звыкли путовати incognito. Кедь пановник путуе incognito, його пановницкый статус не належить брати на увагу, лем го трактовати яко приватну особу.[3]
В роках 1697–1698 российскый царь Петро І. быв первым российскым царьом, котрый про свои особенны интересы лишив просторы России. Путовав яко вояк в шаржи десятника, меном Петро Михайлов в числѣ великой 250-членной дипломатичной выправы, в челѣ котрой официално стояли иншы особы, што му дало можность видѣти и дознати ся овельо вецей, як кедь бы быв путовав яко царь.
| „ | Собственно говоря, посѣтивъ въ 1697 и 1698 годахъ Германію, Голландію и Англію, Петръ съигралъ грандіозную комедію, подъ невидимкою incognito освободивъ себя отъ царственныхъ обязанностей и возложивъ на своихъ представителей всю докуку оффиціальныхъ сношеній съ иностранными государствами и дворами. | ” |
| М. А. Веневитиновъ: Русскіе въ Голландіи. Великое посольство 1697–1698. Москва, 1897. С. 3.[4] | ||
Жерела и одказы
[едітовати | едітовати жрідло]- Révai nagy lexikona. 10. köt. Révai Testvérek Irodalmi Intézet Részvénytársaság, Budapest, 1914 мад. C. 580.
- Дворецкий И. Х. Латинско-русский словарь. Изд. второе. М: «Русский язык», 1976. русс.
- Інкогніто //Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Шемшученко Ю. С. (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.укр.