Перейти до вмісту

Incognito

Матеріал з Вікіпедія
(Напрямленый з Инкогнито)

Incognito (од лат. in-cognitus незвѣстный, непознатый)[1] — особа, обычайно официальна, котра скрывать (не зо злочинныма намѣрами) свое правдиве имя, выступаючи под вымышленым именом.[2]

Тыж ся хоснуе на означѣны поступованя або дѣй, котры суть чинены таков особов, напримѣр: путовати incognito.[2]

Пановници и члены их родин часто звыкли путовати incognito. Кедь пановник путуе incognito, його пановницкый статус не належить брати на увагу, лем го трактовати яко приватну особу.[3]

В роках 1697–1698 российскый царь Петро І. быв первым российскым царьом, котрый про свои особенны интересы лишив просторы России. Путовав яко вояк в шаржи десятника, меном Петро Михайлов в числѣ великой 250-членной дипломатичной выправы, в челѣ котрой официално стояли иншы особы, што му дало можность видѣти и дознати ся овельо вецей, як кедь бы быв путовав яко царь.

Собственно говоря, посѣтивъ въ 1697 и 1698 годахъ Германію, Голландію и Англію, Петръ съигралъ грандіозную комедію, подъ невидимкою incognito освободивъ себя отъ царственныхъ обязанностей и возложивъ на своихъ представителей всю докуку оффиціальныхъ сношеній съ иностранными государствами и дворами.
М. А. Веневитиновъ: Русскіе въ Голландіи. Великое посольство 1697–1698. Москва, 1897. С. 3.[4]

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

  • Révai nagy lexikona. 10. köt. Révai Testvérek Irodalmi Intézet Részvénytársaság, Budapest, 1914 мад. C. 580.
  • Дворецкий И. Х. Латинско-русский словарь. Изд. второе. М: «Русский язык», 1976. русс.
  • Інкогніто //Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Шемшученко Ю. С. (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.укр.

Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. Дворецкий И. Х., с. 508.
  2. 2,0 2,1 Шемшученко Ю. С.
  3. Révai nagy lexikona, т. 10, с. 580.
  4. [1]