Микола Лелекач: Роздїлы міджі ревізіями

Микола Лелекач;
	Микола Михайлович Лелекач
Чинность	історік, педагог, литературознатель, библиограф, дїятель култури
Уроджѣня	децембра 19, 1907
	Корытняны, жупа Унг, Мадярске кральовство
Упокоеня	септембра 6, 1975 (67 р.); Ужгород, УССР
Ошкола	Карлова универзита (1929; 1934)
Праца	Подкарпатское Общество Наук, Державний архів Закарпатської області, Ужгородска народна универзита
	GKG:/g/121vfhrb; ЕСУ:54129;

Інтерактивний перегляд історії

← Старше едітованя Новше едітованя →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Ревізія 15:20, 16 авґуста 2023

Микола Лелекач, укр. Микола Михайлович Лелекач (псевдоним «Леми Мишилко», криптонимы «Н. Л-кач», «Н. Л.»; *19. децембер 1907, Корытняны, жупа Унг, Мадярске кральовство — †6. септембер 1975, Ужгород) — историк, педагог, литературознатель, библиограф, културно-просвѣтный дѣятель Подкарпатя украинской ориентации.^[1]^[2]

Биография

Походив з роботницкой фамилии. Скоро зостав без отця, котрый загынув на зароботках в Америцѣ (1917). Учив ся в народной школѣ в Корытнянох (1916–1921), Ужгородской гимназии (1921–1929), на филозофской факултѣ Карловой универзиты в Празѣ (1929–1934), де быв секретарьом «Союзу подкарпатскых руськых штудентох» (1931–1932). По шоровой службѣ в чехословацком войску (1934–1936) куртый час преподавав на хустской гимназии (1936), пак одышов до Ужгороду, де быв архиварьом Земского архиву Подкарпатской Руси (1936–1939), секретарьом Подкарпатского общества наук и редактором выдань ПОН (1941–1942), професором Ужгородской учительской семинарии (1942–1944). В юну 1944 быв мобилизованый до мадярского войска. На выходном фронтѣ трафив до заятя и добровольно перейшов на бок Червеной армады, де до септембра 1945 служив товмачом з мадярского и чешского, а з фронтом дойшов до Прагы. По демобилизации став ся первым директором Централного державного историчного архиву Закарпатской Украины (1945–1946, теперь Державный архив Закарпатской области). Од року 1946 — на історичной факултѣ новоствореной Ужгородского державной универзиты: старшый преподавач (1946–1947), доцент (1947–1948, 1956–1969), ведучый катедры общой истории (1948–1956).^[2]^[1]

Творба

Переважна часть робот Миколы Лелекача написана в добѣ, коли працовав в архивѣ и в ПОН. В совѣтском периодѣ мусѣв дати почестунок комунистичной идеологии и догмам и написав роботы, опубликованы в Науковых записках универзиты, в котрых «обосновав» «споконвѣчны» звязи Угорской Руси з восточным славянством:^[1]

Про приналежність Закарпаття до Київської Русі в Х–ХI ст. Іп НЗ УжДУ, Ужгород, 1949, Т.2;
Культурні зв'язки з Україною і Росією в XVII–XVIII ст. Іп НЗ УжДУ, 1954, Т.9.

Меджи найцѣннѣйшыма роботами суть «Загальна бібліографія Підкарпаття» (Унгвар, 1943), «Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область» (К., 1969), де выхоснованы в великой мѣрѣ его материалы.^[3]

Главнѣйшы публикации

Зейканѣ (До исторіѣ фамиліѣ Зейкань) // Зоря-Hajnal. – 1942. – Ч. 1–2. – С. 35–42;
Подкарпатское письменство на початку ХХ. вѣка / Николай Лелекачъ; Выданя Подкарпатского Общества Наукъ. – Унгваръ: 1944. – 32 с.;
Мункачевска богословска школа (1744–1776) / Николай Лелекачъ; Выданя Подкарпатского Общества Наукъ. – Унгваръ: Друкарня Подкарпатского Общества Наукъ, 1943. – 24 с.;
Загальна библіографія Подкарпатя / Зложили Лелекачъ Н., Гарайда И. = Kárpátalja általános bibliográfiája / Öszeállították Lelekács Miklós és Harajda János: З додатками: 1. Библіографія подкарпатской руськой литературы; 2. Библіографія подкарпатской руськой исторіѣ литературы = Загальна бібліографія Підкарпаття / Уклали Лелекач М., Гарайда І.: З додатками: 1. Бібліографія підкарпатської руської літератури; 2. Бібліографія підкарпатської руської історії літератури / Факс. вид. (на русинській та угорській мовах) ; Передмова Д. Данилюка; Післямова В. Падяка. – [Факсимільне вид. 1944]. – Ужгород : Вид-во В. Падяка, 2000. – 214 с.;
Выборъ изъ старого руського письменства Подкарпатя (отъ найдавнѣйшихъ початковъ до середины ХІХ. в.) / сост. Н. Лелекач, М. Грига; Выданя Подкарпатского Общества Наукъ. – Унгваръ: Друкарня Подкарпатского Общества Наукъ, 1943. – 136 c. – На обкл. рік видання 1944.

Честь памяти

19. децембра 2012 в школѣ села Корытняны историци УжНУ славностно припомянули живот и творчость Миколы Лелекача. Участник славности познатый скулптор М. Белень приобѣцяв выготовити мемориалну таблу.^[4]
20. децембра 2013 на фасадѣ Корытнянской школы отворена памятна табла од М. Беленя з портретом Миколы Лелекача, де е спомянутый яко вызнамный родак села и найславнѣйшый абитуриент школы.^[2]

Интересны факты

Укажка з полемикы Миколы Лелекача и Федора Потушняка з добы ПОН: О поетах и критиках (Русинська Веб-книга)

Жерела и одказы

Mykhailo Almashii, Ivan Pop. Lelekach, Mykola. in Paul Robert Magocsi, Ivan Pop. //Encyclopedia of Rusyn History and Culture (Revised and expanded ed.). Toronto Buffalo London: University of Toronto Press, 2005. pp. 284–285. doi:10.3138/9781442674431. ISBN 0-8020-3566-3. англ.
Зворський Сергій Леонідович (2017). Лелекач Микола Михайлович. // Українська бібліотечна енциклопедія. https://ube.nlu.org.ua/article/Лелекач%20Микола%20Михайлович?fbclid=IwAR3FY9kfrtKbLTxO-83K8xaS8-lN_gwR9Joe5VZRZTfFXywSOb7i67OLiHE. [перевірено 2022-12-21]. укр.
М. В. Олашин. Лелекач Микола Михайлович. // Енциклопедія Сучасної України / ред.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Т. 17. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. https://esu.com.ua/article-54129. [перевірено 22.12.2022]. укр.

Референции

↑ ^1,0 ^1,1 ^1,2 Mykhailo Almashii, Ivan Pop
↑ ^2,0 ^2,1 ^2,2 Зворський Сергій Леонідович
↑ М. В. Олашин
↑ Заново відкритий Микола Лелекач

[AlmasiPop-1] 1,0 ^1,1 ^1,2 Mykhailo Almashii, Ivan Pop

[Zvorski-2] 2,0 ^2,1 ^2,2 Зворський Сергій Леонідович

[3] М. В. Олашин

[4] Заново відкритий Микола Лелекач

[1]

[2]

[3]

[4]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 {{Особа
-|Имя= Микола Лелекач
-|Имя_оригиналне= ''Микола Михайлович Лелекач''{{ref-uk}}
-|Категория_склада= Rusyn historians
-|Образчик= [[File:Лелекач М. М.jpg|230px]]
-|Образчика_подпис=
-|Чинность= [[историк]], [[педагог]],
 |Уроджѣня= {{Birth date|1907|12|19}}
 |Мѣсто_роджѣня= [[Корытняны]], [[жупа Унг]], [[Мадярске кральовство]]
 |Упокоеня= {{Death date and age|1975|09|06|1907|12|19}}
 |Мѣсто_смерти= [[Ужгород]], [[УССР]]
-|Причина_смерти=
 }}
 '''Микола Лелекач''', {{ref-uk}} ''Микола Михайлович Лелекач'' (псевдоним «Леми Мишилко», криптонимы «Н. Л-кач», «Н. Л.»; {{nowrap|*[[19. децембер]] [[1907]]}}, [[Корытняны]], [[жупа Унг]], [[Мадярске кральовство]]&nbsp;— {{nowrap|†[[6. септембер]] [[1975]]}}, [[Ужгород]])&nbsp;— [[историк]], [[педагог]], [[литературознатель]], [[Библиография|библиограф]], културно-просвѣтный дѣятель [[Подкарпатя]] украинской ориентации.<ref name="AlmasiPop">Mykhailo Almashii, Ivan Pop</ref><ref name="Zvorski">Зворський Сергій Леонідович</ref>
 == Биография ==
-Походив з роботницкой фамилии. Скоро зостав без отця, котрый загынув на зароботках в Америцѣ (1917). Учив ся в [[Народна школа (Мадярске кралевство)|народной школѣ]] в [[Корытняны|Корытнянох]] (1916–1921), Ужгородской гтмназии (1921–1929), на филозофской факултѣ [[Карлова универзита|Карловой универзиты]] в [[Прага|Празѣ]] (1929–1934), де быв секретарьом «Союзу подкарпатскых руськых штудентох» (1931–1932). По шоровой службѣ в  чехословацком войску (1934–1936) куртый час преподавав на [[хуст]]ской гимназии (1936), пак одышов до [[Ужгород]]у, де быв архиварьом Земского архиву [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] (1936–1939), секретарьом ''[[Подкарпатское Общество Наук|Подкарпатского общества наук]]'' и редактором выдань ПОН (1941–1942), професором Ужгородской учительской семинарии (1942–1944). В юну 1944 быв мобилизованый до мадярского войска. На выходном фронтѣ трафив до заятя и добровольно перейшов на бок Червеной армады, де до септембра 1945 служив товмачом з мадярского и чешского, а з фронтом дойшов до [[Прага|Прагы]]. По демобилизации став ся первым директором Централного державного историчного архиву [[Закарпатска Украина|Закарпатской Украины]] (1945–1946, теперь Державный архив Закарпатской области). Од року 1946 — на історичной факултѣ новоствореной [[Ужгородска народна универзита|Ужгородского державной универзиты]]: старшый преподавач (1946–1947), доцент (1947–1948, 1956–1969), ведучый катедры общой истории (1948–1956).<ref name="Zvorski"/><ref name="AlmasiPop"/>
+Походив з роботницкой фамилии. Скоро зостав без отця, котрый загынув на зароботках в Америцѣ (1917). Учив ся в [[Народна школа (Мадярске кралевство)|народной школѣ]] в [[Корытняны|Корытнянох]] (1916–1921), Ужгородской гимназии (1921–1929), на филозофской факултѣ [[Карлова универзита|Карловой универзиты]] в [[Прага|Празѣ]] (1929–1934), де быв секретарьом «Союзу подкарпатскых руськых штудентох» (1931–1932). По шоровой службѣ в чехословацком войску (1934–1936) куртый час преподавав на [[хуст]]ской гимназии (1936), пак одышов до [[Ужгород]]у, де быв архиварьом Земского архиву [[Подкарпатска Русь|Подкарпатской Руси]] (1936–1939), секретарьом ''[[Подкарпатское Общество Наук|Подкарпатского общества наук]]'' и редактором выдань ПОН (1941–1942), професором Ужгородской учительской семинарии (1942–1944). В юну 1944 быв мобилизованый до мадярского войска. На выходном фронтѣ трафив до заятя и добровольно перейшов на бок Червеной армады, де до септембра 1945 служив товмачом з мадярского и чешского, а з фронтом дойшов до [[Прага|Прагы]]. По демобилизации став ся первым директором Централного державного историчного архиву [[Закарпатска Украина|Закарпатской Украины]] (1945–1946, теперь Державный архив Закарпатской области). Од року 1946 — на історичной факултѣ новоствореной [[Ужгородска народна универзита|Ужгородского державной универзиты]]: старшый преподавач (1946–1947), доцент (1947–1948, 1956–1969), ведучый катедры общой истории (1948–1956).<ref name="Zvorski"/><ref name="AlmasiPop"/>
 == Творба ==