Пугач

Матеріал з Вікіпедії
Перейти до: навіґація, Найти
Пугач

Пугач (Bubo bubo) є великый ночный птах з родины сововых. Є найвекшов жыючов совов. Часто го прозывають краль ночі.

Росшырїня[едіт.]

Пугаю є росшыреный скоро в цїлій Европі (з выїмков Брітаньскых островів северозападной Франції і северной Шкандінавії, в северозападній Африцї (середоморьскы области Алжірьска і Марока) і в значній части Азії (мімо северных і южных областей).

Становища[едіт.]

Находить ся всягды, де мать вгодны условія про гнїздїня а лов. З облюбов населює каменисты збоча, розвалины з лїсами в околицї. Даколи але обывать і области без скал, пак жыє в дутинах стромів ці опущеных гнїздах хищів.

Взгляд[едіт.]

Пугач є великый птах, векшый як каня лїсова, але з другого бока явно меншый як наприклад беркут. Саміцї суть тяжшы як самцї і мають векше роспятя крыл.[1] Довжка тїла у дорослых екземпларів колыше міджі 60–70 цм, роспятя крыл у дорослых може быти коло 170 цм. Вага є звычайно міджі 1800–3000 ґ, особливо великы екземплары але досягують аж вагы через 4 кґ.

Сілуету сидячого пугача лем тяжко годен поплести, бо на голові мать з пірок выразны рушанливы хвостикы припоминаючі ушка (зато ся му гварить ушаста сова). В звязку з ёго великостёв іде о релатівно єднозначно роспознаваючій ознак. Фарба є значно промінлива, обще зверьха жовто(помаранчово-арджаво)бура з тмавобурыма фляками, на бріху світлишый надых з выразным поздовжным тмавым флякованём і мягкым перечным марморованём. В области шыї і коло дзёбака є піря світлише аж біле. Дуговка є огнёво помаранчова. Ногы і персты суть зароснуты мягкыма, справила жовтобурыма аж арджавыма пірками. Молодята суть зароснуты наперед мягкым жовтобілым пороховым пірём, по опірїню мають тмавшы фарбы і кресбы.

Етолоґія[едіт.]

Пугач пронаслїдованый гайворонами
Пугач в заятю.

Пугач є ночный птах і самотарьскый твор. Тыж як і другы совы лїтать дуже тихо і черять махаве лїтаня з плахтїнём. Як є вырушеный і не мать можливость розумного уступу, надувать ся, чеперить піря і грозиво сычіть. Ловить в ночі в россяглим ревірї в округу аж 15 км навколо гнїзда і барз не выберать. Жертвов суть переважнё мышы, заяцї, краликы і далшы дрібны ссавцї, але не одвергне ани сплячі птахы (враховано хищів), з пасіов ловить їжакы.

Пугач ся мусить поставити значному неприятельству з ряду денных птахів, особливо хищів і гайворонів, котры го через день стечено нападують, такой як го збачать.

Розмножованя[едіт.]

Почінаювші зимов сі пугач значкує теріторію выразным гуу-гуу, обчас го прокладать і іншым звуками, котры можуть припоминати чудный регот. Саміця гукать глубшым тоном як самець. Пугачі вытворяють стабілны пары з великов вірностёв к гнїздищу. Звычайно мають в єдній области дакілько гнїзд, котры поступно черяють. Справила зіставають вірны і гнїздям, з котрых їм были одобраты молодята.

Кінцём марца або початком апріля зношать саміця 2-5 скоро куляты, чісто білы яйця. Даколи лежать на волнім пространстві міджі камінями на небарз прикрых збочах, другыраз суть скрыты під перевісом і суть і припады перебратя гнїзд хищів высоко в скалах ці на стромах. Саміця на них сидить і стережыть, самець єй кормить (обычайно але жертву не передасть прямо в гнїздї). Час сиджіня на яйцях тырвать 31-36 днїв. Молодята ся лягнуть асі по 35 днях. Стары їх кормлять, саміцї пак хранять перед непогодов. Поступом часу ся молодята розлїзають дале по околицї, по 6 тыжднях ся уж барз в гнїздї не стримують і поступно ся розходжають. Добрыма лїтачами ся ставають у віку 100 днїв. Звычайно суть молодята достаточно засобены стравов.

Як прийдуть пугачі о яйця, справила загнїздять знову, як стратять молодята, векшынов уж знову не гнїздять. Парадоском є, же хоць пугач є найвекша сова, выбрати ёго гнїздо є досправды просте. Матїрь ся правда грозиво поставить, сычіть і надувать ся, але як то чоловіка не одрадить, дасть ся на швыдкый уступ і здалека смутно гукать. На роздїл од меншых сововых, котры свої яйця фанатічно хранять проти хоцьякому атакерови, в тім чіслї і чоловіка.

Екстерны одказы[едіт.]

Commons
Вікісклад має мултімедіалны дата на тему:

Референції[едіт.]

  1. Jaroslav Červený a kol.: Ottova encyklopedie: Myslivost; Ottovo nakladatelství, Praha 2010; ISBN 978-80-7360-895-8 (стр. 218)

Тота статя є часточно або цалком основана на перекладї статї Výr velký на чеській Вікіпедії.