Вовк: Роздїлы міджі ревізіями
Немає опису редагування Значкы: Скасовано Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
Немає опису редагування Значкы: Скасовано Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
| Рядок 35: | Рядок 35: | ||
|род= [[Вовци]] (Canis) |
|род= [[Вовци]] (Canis) |
||
|подрод= |
|подрод= |
||
|вид= |
|вид=Вовк звичайний <br>(Canis lupus) |
||
|подвид= |
|подвид= |
||
|научна назва= Canis lupus L., 1758 |
|научна назва= Canis lupus L., 1758 |
||
| категория склада=Canis lupus |
| категория склада=Canis lupus |
||
}} |
}} |
||
'''Вовк''', '''Вовк звичайний ''' (''Canis lupus'' L.) — Вовк, або сірий вовк, або звичайний вовк, - вид хижих ссавців з родини собачих. Поряд з койотом, звичайним шакалом і ще кількома видами становить рід вовків. Крім того, як показують результати вивчення послідовності ДНК і дрейфу генів, є прямим предком домашнього собаки. .<ref name=Otto>Ottův slovník naučný, том 26, сс. 826–827.</ref> |
|||
'''лох''', '''лох обычайный''' (''Canis lupus'' L.) — найвекшый з нынѣ жиючых драпежных [[Ссавцї|ссавцьох]] родины псовых, котрый здобывать ѣдло самостатно або во фалках активным гледаньом ай пренаслѣдованьом жертв.<ref name=Otto>Ottův slovník naučný, том 26, сс. 826–827.</ref> |
|||
==Ареал== |
==Ареал== |
||
Ревізія 15:22, 20 септембра 2021
| вовк | |
|---|---|
 | |
| Научна таксономия | |
| Домена (Regio) | Еукариоты (Eukaryota) |
| Царство (Regnum) | Живина (Animalia) |
| Филь (Phylum) | Хордовы (Chordata) |
| Клас (Classis) | Ссавце (Mammalia) |
| Ряд (Ordo) | Драпежници (Carnivora) |
| Родина (Familia) | Псовы (Canidae) |
| Род (Genus) | Вовци (Canis) |
| Вид (Species) | Вовк звичайний (Canis lupus) |
| Научна назва | |
| Canis lupus L., 1758 | |
| вовк на Викискладѣ | |
Вовк, Вовк звичайний (Canis lupus L.) — Вовк, або сірий вовк, або звичайний вовк, - вид хижих ссавців з родини собачих. Поряд з койотом, звичайним шакалом і ще кількома видами становить рід вовків. Крім того, як показують результати вивчення послідовності ДНК і дрейфу генів, є прямим предком домашнього собаки. .[1]
Ареал
В Дании, Голландии, на Британскых островах быв долабы вынищеный, в Западной Европѣ доднесь заховав ся в Арденах, Юрѣ, на югу Франции, в Италии, на Балканском полуостровѣ, в Мадярщинѣ, Польщи, Финландии, на цѣлой територии бывшой Российской империи. В Чехии быв послѣдный вовк застрѣленый в року 1850, але все еще даякый ся може затуляти з Карпат. Росширеный по цѣлой Азии, Японскых островах и цѣлой Сѣверной Америцѣ, хоть його кожух подлѣгать розличным змѣнам в приспособлѣню ку краинѣ и климѣ.[1]
Вонкашность и сохташ
| Вытя вовка | |
 Media:Wolf howls.ogg |
Вовк европскый бывать тѣлом 115 цм довгый, в плечах 85 цм высокый, пысок мать приостреный, ушны клапы широкы, шпицасты, взпрямлены, очи кус накосо положены, пупилькы круглы, лабы высокы, хвост звислый. Вовк е вытрималый гонитель, там де ся указуе гойнѣйше, гонить жертву во фалках обдуманым гоном и чинить великы шкоды на высокой звѣринѣ и стадах. Все небеспечный про дѣти, а кедь голод му додавать дерзости, и про доростлых. Преслѣдуе и лишкы, а в тѣснотѣ ай мыши и жабы, не оповергать ани здохлинов. Протягле вытя вовка выволуе у жертвы горор, а е то ай вовчый способ комуникации. Вовци можуть давати плодне потомство зоз псами. Парять ся од децембра по апрѣль. В том часѣ меджи самцями суть рвачкы на живот а на смерть. По 13 тыжднях вовчицѣ принесуть од 6 до 10 молодят, котрых пестують в норах, скалных пуклинах, в лѣсовых заломах. Молодя, взяте од вовчицѣ, дасть ся здомашнити.[1]
Жерела и одказы
- Ottův slovník naučný. Illustrovaná encyklopaedie obecných vědomostí. Díl 26. Vyd. J. Otto. V Praze, 1907.