Андрей Сладкович: Роздїлы міджі ревізіями
доповнѣня |
оправа хыбы |
||
Рядок 37: | Рядок 37: | ||
== Биография == |
== Биография == |
||
Походив з худобной родины учителя яко 8. дѣтвак зоз 14. Через худобность учив ся перерывчасто и де была можность: в зачаточной школѣ в [[Крупина|Крупинѣ]] (1826–1830), пак в [[Перовчаны|Перовчанох]] (1830–1831, по мадярскы), пак на [[Пиаристы|пиаристичной]] гимназии в [[Крупина|Крупинѣ]] (1831–1832), на евангеличном лицею в Банской Щавници ( |
Походив з худобной родины учителя яко 8. дѣтвак зоз 14. Через худобность учив ся перерывчасто и де была можность: в зачаточной школѣ в [[Крупина|Крупинѣ]] (1826–1830), пак в [[Перовчаны|Перовчанох]] (1830–1831, по мадярскы), пак на [[Пиаристы|пиаристичной]] гимназии в [[Крупина|Крупинѣ]] (1831–1832), на евангеличном лицею в Банской Щавници (1839–1840), де запознав ся з поезиев Коллара и Голлого и сам зачав писати свои первы вершы. При том заробляв собѣ на штудии подомовым учительством. В роках 1839–1840 учив в заможной родинѣ Пишловых (Pischl), де залюбив ся до своей ученицѣ Марины. В роках 1840–1842 штудовав [[Теология|теологию]] на евангеличном лицею в [[Прешпурк]]у, де ся спознав з [[Людовит Штур|Людовитом Штуром]] и глубоко ся прояв його народовецкым духом. В той добѣ його вершы первый раз появили ся в публикации в І. рочнику алманаха ''Нѣтра'' (1842).<ref name=Otto>Ottův slovník naučný.</ref> Ту ся спознав и зоз русскыма штудентами, котры му пак подаровали цѣлого [[Александр Пушкин|Пушкина]].<ref name=SME>Životopis Andreja Sládkoviča.</ref> В роках 1843–1844 штудовав [[Теология|теологию]] на универзитѣ в [[Галле (Сас-Ангалт)|Галле]], а тымчасом Марину Пишлову оддали за едного богатого цукраря. В роках 1844–1845 на память о той любости написав лиричну поему ''Марина''. За тым в роках 1845–1846 слѣдовала його друга лирично-епична поема ''Дьетван'' (Легинь з Дьетвы). По штудиях еще пару рокы пробывав домашным учительом, аж в року 1847 быв высвяченый на священика, достав фару в [[Грохоть|Грохотѣ]] и оженив ся з Антониев Юлиев Сековичовов,<ref name=SME/> з котров пак мали девятеро дѣтей. В року 1856 быв пересунутый до [[Радвань (Банска Быстриця)|Радвани над Гроном]], де служив до конця живота. |
||
== Жерела и одказы == |
== Жерела и одказы == |
Ревізія 12:28, 6 апріля 2020
Андрей Сладкович | |
---|---|
Andrej Sládkovič | |
Andrej Sládkovič (1820-1872) | |
Уроджѣня | Ондрей Браксаторис марца 31, 1820 Крупина, Габсбургска монархия |
Умертя | апріля 22, 1872 (52 р.) Радвань над Гроном, Габсбургска монархия |
Погреб | Радвань (Банска Быстриця) |
Псевдоним | Andrej Braxatoris-Sládkovič, Andrej Sládkovič, Ondřej Krasyslav Sládkovič |
Занятя | поет, критик, публициста, перекладатель |
Язык творох | словацкый |
Горожанство | Австрійска імперія, Австро-Угорьско |
Alma mater | Університет Мартіна Лютера |
Реліґія | лютеранство |
Вызначны роботы | Марина, Дьетван |
VIAF:5727280; GND:118797549; LCCN:n80109650; FAST:59814; BHS:26907; NLKR/NLC:jn19990209769; OL:OL4651866A, OL6638596A; |
Андрей Сладкович (властным меном Ондрей Браксаторис, псевдонимы: Andrej Braxatoris-Sládkovič, Andrej Sládkovič, Ondřej Krasyslav Sládkovič) (* 31. марец 1820, Крупина – † 20. апрѣль 1872, Радвань над Гроном), быв словацкый евангеличный священик, поет, литературный критик, публициста и перекладатель. На его честь названа планетка 4781 Sládkovič, гимназия в Банской Быстрици, ай в Крупинѣ — гимназия, музей и парк.
Биография
Походив з худобной родины учителя яко 8. дѣтвак зоз 14. Через худобность учив ся перерывчасто и де была можность: в зачаточной школѣ в Крупинѣ (1826–1830), пак в Перовчанох (1830–1831, по мадярскы), пак на пиаристичной гимназии в Крупинѣ (1831–1832), на евангеличном лицею в Банской Щавници (1839–1840), де запознав ся з поезиев Коллара и Голлого и сам зачав писати свои первы вершы. При том заробляв собѣ на штудии подомовым учительством. В роках 1839–1840 учив в заможной родинѣ Пишловых (Pischl), де залюбив ся до своей ученицѣ Марины. В роках 1840–1842 штудовав теологию на евангеличном лицею в Прешпурку, де ся спознав з Людовитом Штуром и глубоко ся прояв його народовецкым духом. В той добѣ його вершы первый раз появили ся в публикации в І. рочнику алманаха Нѣтра (1842).[1] Ту ся спознав и зоз русскыма штудентами, котры му пак подаровали цѣлого Пушкина.[2] В роках 1843–1844 штудовав теологию на универзитѣ в Галле, а тымчасом Марину Пишлову оддали за едного богатого цукраря. В роках 1844–1845 на память о той любости написав лиричну поему Марина. За тым в роках 1845–1846 слѣдовала його друга лирично-епична поема Дьетван (Легинь з Дьетвы). По штудиях еще пару рокы пробывав домашным учительом, аж в року 1847 быв высвяченый на священика, достав фару в Грохотѣ и оженив ся з Антониев Юлиев Сековичовов,[2] з котров пак мали девятеро дѣтей. В року 1856 быв пересунутый до Радвани над Гроном, де служив до конця живота.
Жерела и одказы
- Ottův slovník naučný. Illustrovaná encyklopaedie obecných vědomostí. Díl 23. Vyd. J. Otto. V Praze, 1905. S. 328. чеш.
- Životopis Andreja Sládkoviča а dielo Andreja Sládkoviča v Zlatom fonde denníka SME словац.
Референции
Сторона в данном часѣ е активно редагована участником Igor Kercsa (діскузія) 22:42, 5 апріля 2020 (CEST). Будьте добры, не пробуйте ту жадны змѣны, покля не выгасне тото варованя.
В иншом припадѣ можуть настати конфликты редагованя. Варованя не мать держати сторону веце як два днѣ. |