Теодор Ромжa: Роздїлы міджі ревізіями

Вилучено вміст Додано вміст

Лінійно

Ревізія 21:02, 22 октовбра 2019

Теодор Ромжa

Теодор Ромжa (*11. апріля 1911, Беликый Бычків — †1. новембра 1947, Мукачово) — быв єпіскоп Мукачовской ґрекокатолицькой єпархії. 27. юна 2001 го папа Йоан Павел ІІ. выголосив за благославеного.

Біоґрафія

В роцї 1930 закінчів штудії матурітов на ґімназії в Хусті. Теодор быв все веселый, любив шпорт, рад чітав жывоты святых і мучеників. Тогдышній мукачовскый єпископ Петро Ґебей ёго прияв до священицького семінаря в Ужгороді і кідь відів, якы мать таленты і характер, післав го докінчіти теолоґічны штудії до папського колеґія Ґерманікум-Гунґарікум, в 1934 Русікум в Римі. Філозофію і теолоґію скінчів на папській универзіті Ґреґоріанум, де здобыв і докторскый тітул. В Римі быв 25. 12. 1936 рукоположеный на священика. Ёго священицкым моттом были слова 116 псалму: Господи, єм твій слуга і сын твоёй служебниці. В році 1937 быв менованый за пароха в Березовім. Новій єпископ Александер Стойка ёго пізніше закликав до Ужгороду і выменовав за шпірітуала свячщеницького семінаря і професора філозофії. По смерти єпископа А. Стойку прияв 24. 9. 1944 єпископску хіротонію на єпископа мукачовской єпархії, котру вів лем три рокы. На єпископа Ромжу зробили 27. 10. 1947 атентат. Тяжкым воєнскым мотором вдарили до воза, в котрім ся віз єпископ і другы священиці. Віз ся розпав а отрясеных священиків бы бандиты добили на смерть, кебы не пришлов поштарьскый мотор з єдной і віруючі з другой страны. Пак іх одвезли до шпыталя до Мукачова. Єпископ ся уж діставав із тяжкой раны, як го 31. 10. 1947 отровила сестра Одарка, котру післало НКВД. Вмерти мусив прото, бо быв могучов силов, котра тримала віруючіх вєдно і не піддавала ся неприятелёві Хрістовой церкві. Ёго жывот быв як ікона Хріста. Насдідовав Ісуса, ріс в мудрости, вчів словами і прикладом, обяв вшыткых і вшытко із любовёв. В переслідуваню быв силный і прияв свій хрест – смерь про віру і про церков. Свою душу оддал Сотворителёві в шпыталю як мученик 1. 11. 1947. В 60-тых роках 20-го сторіча інавґурованём метрополитного архієпископа візантійскорусиньской метрополії Ш. Й. Кочішка ся почав процес беатифікації єпископа Т. Ромжу і ёго сполубратів, Павла Петра Ґойдіча, Василя Гопка і Александра Хіру. За благославеного Ромжу выголосив 27. 6. 2001 Йоан Павел ІІ.

Жрідла

Сторінка Молоды Русины
Іван Поп: Podkarpatská Rus - osobnosti její historie, vědy a kultury, Libri; Перше выданя (2008), ISBN 978-80-7277-370-1

@@ Рядок 3: / Рядок 3: @@
 ==Біоґрафія==
-В роцї [[1930]] закінчів штудії матурітов на ґімназії в [[Хусті]]. Теодор быв все веселый, любив шпорт, рад чітав жывоты святых і мучеників. Тогдышній мукачовскый єпископ [[Петро Ґебей]] ёго прияв до священицького семінаря в [[Ужгород]]і і кідь відів, якы мать таленты і характер, післав го докінчіти теолоґічны штудії до папського колеґія Ґерманікум-Гунґарікум, в 1934 Русікум в [[Рим]]і. Філозофію і теолоґію скінчів на папській универзіті Ґреґоріанум, де здобыв і докторскый тітул. В [[Рим]]і быв 25. 12. 1936 рукоположеный на [[священик]]а. Ёго священицкым моттом были слова 116 псалму: Господи, єм твій слуга і сын твоёй служебниці. В році [[1937]] быв менованый за пароха в [[Березове|Березовім]]. Новій єпископ [[Александер Стойка]] ёго пізніше закликав до [[Ужгород]]у і выменовав за шпірітуала свячщеницького семінаря і професора філозофії. По смерти єпископа А. Стойку прияв 24. 9. 1944 єпископску хіротонію на єпископа [[Мукачовска ґрекокатолицька єпархія|мукачовской єпархії]], котру вів лем три рокы. На єпископа Ромжу зробили 27. 10. 1947 [[атентат]]. Тяжкым воєнскым мотором вдарили до воза, в котрім ся віз єпископ і другы священиці. Віз ся розпав а отрясеных священиків бы бандиты добили на смерть, кебы не пришлов поштарьскый мотор з єдной і віруючі з другой страны. Пак іх одвезли до шпыталя до [[Мукачово|Мукачова]]. Єпископ ся уж діставав із тяжкой раны, як го 31. 10. 1947 отровила сестра Одарка, котру післало [[НКВД]]. Вмерти мусив прото, бо быв могучов силов, котра тримала віруючіх вєдно і не піддавала ся неприятелёві Хрістовой церкві. Ёго жывот быв як ікона [[Ісус Хрістос|Хріста]]. Насдідовав [[Ісус Хрістос|Ісуса]], ріс в мудрости, вчів словами і прикладом, обяв вшыткых і вшытко із любовёв. В переслідуваню быв силный і прияв свій хрест – смерь про віру і про церков. Свою душу оддал Сотворителёві в шпыталю як мученик 1. 11. 1947. В 60-тых роках 20-го сторіча інавґурованём метрополитного архієпископа візантійскорусиньской метрополії Ш. Й. Кочішка ся почав процес беатифікації єпископа Т. Ромжу і ёго сполубратів, [[Павел Петро Ґойдіч|Павла Петра Ґойдіча]], [[Василь Гопко|Василя Гопка]] і [[Александер Хіра|Александра Хіру]]. За благославеного Ромжу выголосив 27. 6. 2001 [[Папа Йоан Павел ІІ.|Йоан Павел ІІ.]]
+В роцї [[1930]] закінчів штудії матурітов на ґімназії в [[Хуст]]і. Теодор быв все веселый, любив шпорт, рад чітав жывоты святых і мучеників. Тогдышній мукачовскый єпископ [[Петро Ґебей]] ёго прияв до священицького семінаря в [[Ужгород]]і і кідь відів, якы мать таленты і характер, післав го докінчіти теолоґічны штудії до папського колеґія Ґерманікум-Гунґарікум, в 1934 Русікум в [[Рим]]і. Філозофію і теолоґію скінчів на папській универзіті Ґреґоріанум, де здобыв і докторскый тітул. В [[Рим]]і быв 25. 12. 1936 рукоположеный на [[священик]]а. Ёго священицкым моттом были слова 116 псалму: Господи, єм твій слуга і сын твоёй служебниці. В році [[1937]] быв менованый за пароха в [[Березове|Березовім]]. Новій єпископ [[Александер Стойка]] ёго пізніше закликав до [[Ужгород]]у і выменовав за шпірітуала свячщеницького семінаря і професора філозофії. По смерти єпископа А. Стойку прияв 24. 9. 1944 єпископску хіротонію на єпископа [[Мукачовска ґрекокатолицька єпархія|мукачовской єпархії]], котру вів лем три рокы. На єпископа Ромжу зробили 27. 10. 1947 [[атентат]]. Тяжкым воєнскым мотором вдарили до воза, в котрім ся віз єпископ і другы священиці. Віз ся розпав а отрясеных священиків бы бандиты добили на смерть, кебы не пришлов поштарьскый мотор з єдной і віруючі з другой страны. Пак іх одвезли до шпыталя до [[Мукачово|Мукачова]]. Єпископ ся уж діставав із тяжкой раны, як го 31. 10. 1947 отровила сестра Одарка, котру післало [[НКВД]]. Вмерти мусив прото, бо быв могучов силов, котра тримала віруючіх вєдно і не піддавала ся неприятелёві Хрістовой церкві. Ёго жывот быв як ікона [[Ісус Хрістос|Хріста]]. Насдідовав [[Ісус Хрістос|Ісуса]], ріс в мудрости, вчів словами і прикладом, обяв вшыткых і вшытко із любовёв. В переслідуваню быв силный і прияв свій хрест – смерь про віру і про церков. Свою душу оддал Сотворителёві в шпыталю як мученик 1. 11. 1947. В 60-тых роках 20-го сторіча інавґурованём метрополитного архієпископа візантійскорусиньской метрополії Ш. Й. Кочішка ся почав процес беатифікації єпископа Т. Ромжу і ёго сполубратів, [[Павел Петро Ґойдіч|Павла Петра Ґойдіча]], [[Василь Гопко|Василя Гопка]] і [[Александер Хіра|Александра Хіру]]. За благославеного Ромжу выголосив 27. 6. 2001 [[Папа Йоан Павел ІІ.|Йоан Павел ІІ.]]
 == Жрідла ==
 * [http://www.molody.rusyny.org/%D0%B1%D0%BB-%D1%94%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%BF-%D1%82%D0%B5%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80-%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B6%D0%B0/ Сторінка Молоды Русины]
-* Іван Поп: Podkarpatská Rus - osobnosti její historie, vědy a kultury, Libri; Перше выданя ([[2008]]), ISBN 978-80-7277-370-1
+* Іван Поп: Podkarpatská Rus - osobnosti její historie, vědy a kultury, Libri; Перше выданя ([[2008]]), {{ISBN| 978-80-7277-370-1}}
+{{Lifetime|1911|1947|Ромжа, Теодор}}
 [[Катеґорія:Русиньскы церьковны дїятелї]]
 [[Катеґорія:Русиньскы єпіскопы]]
 [[Катеґорія:Русиньскы мученици]]
+[[Катеґорія:Грекокатолицкы епископы]]