Юрий Венелин: Роздїлы міджі ревізіями

Юрий Венелин;
	Юрий Гуца
	; Юрий Гуца-Венелин
Имя при уроджѣню	Georgius Hutza лат.
Познатый як	болгарист
Горожанство	Російска імперія
Уроджѣня	мая 4, 1802
	Тибава, жупа Берег, Мадярске кральовство
Упокоеня	апріля 7, 1839 (36 р.)
	Москва, Российска империя
Научна робота
Сферы наук	история, филология, етнография
Alma mater	Московска универзита
Главны роботы	Древние и нынешние болгары
	Юрий Венелин на Викискладѣ; VIAF:59892912; GND:119379198; LCCN:n84100911; FAST:140695; BNF:10695284p; OL:OL4888481A;

Інтерактивний перегляд історії

← Старше едітованя Новше едітованя →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Ревізія 18:04, 8 октовбра 2019

Ю́рий Ива́нович Вене́лин (правдиво — Юрий Гуца, Georgius Hutza лат.; *4. мая (22. апрѣля Юл. кал.) 1802, Тибава^[1], жупа Берег, Мадярске кральовство, нынѣ Свалявскый район Закарпатской области — †7. апрѣля (26. марца Юл. кал.) 1839, Москва) — российскый и болгарскый историк и публициста, еден из основательох славистикы.^[2]^[3]

Биография

Штудии: Походив з родины священика Ивана Гуцы.^[3] Учив ся в гимназии и духовной семинарии в Унгварѣ, епископском лицею в Сатмарѣ и Сегедской академии. Учив ся недовго на Львовской универзитѣ (1822–1823, филозофска факулта).^[2]
Утѣк до России: В яри року 1823 въедно зо своим братанцьом Иваном Молнаром, без паспорта нелегално перешов границю и пришли до Кишиньова.^[4] Ту назвав ся Венелином, а з подпоров генерал-губернатора И. Н. Инзова обое утѣкачѣ достали мѣсто школскых учительох. За два рокы в Кишиньовѣ Венелин спознав ся зоз штудентами з болгарскых колонистох, штудировав их язык, обычаи и способ живота. Влѣтѣ року 1825 обое одышли до Москвы и там подля рады Ивана Орлая выштудовали фах медика на Московской универзитѣ (1929–1929),^[5] як перед тым сам Орлай. Але з той тройкы лем Венелин, доставши диплому, медиком не зостав.^[6] В року 1829 выдав перву часть монографии Древние и нынешние болгары... и вдяка тому од апрѣля 1830 по октобер 1831 быв членом експедиции Академии Российской до Болгарии, Молдавии и Валахии.^[5]

Основны роботы

Древние и нынешние болгары в политическом, народописном, историческом и религиозномих отношении к россиянам (т. 1, Москва, 1829)
Древние и нынешние болгары в политическом, народописном, историческом и религиозномих отношении к россиянам (т. 2, Москва, 1841)

Жерела и одказы

Михайло Алмашій: Русинська педагогічна енциклопедія. — Ужгород: Карпатська Вежа, 2005. — 304 с. ISBN 966-2674-43-X
Тамара Байцура: Венелін Юрій //Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. Упорядник Федір Ковач. — Пряшів: СРУСР, 1999. ISBN 80-85137-15-1 укр.
Тамара Байцура: Закарпатоукраїнська інтелігенція в Росії в першій половині XIX віку. — Братіслава: Словацьке педагогічне видавництво, 1971. — 230 с. русс.
Павленко Г. В.: Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник. Ужгород, 1999. ISBN 966-7242-10-2 укр.
Василь Пагиря: Юрій Гуца-Венелін — піонер слов'янського руху //Пагиря В.В.: Я світ узрів під Бескидом. Сторінки історії. — Ужгород: Карпати, 1993. — 227 с. ISBN 5-7757-0524-6 укр.

Референции

↑ В том часѣ село мало назву Велика Тибава.
↑ ^2,0 ^2,1 Байцура, Краєзнавчий словник..., с. 66.
↑ ^3,0 ^3,1 Павленко Г. В., сс. 55–56.
↑ Пагиря В. В., сс. 39–41.
↑ ^5,0 ^5,1 Алмашій М., сс. 43–44.
↑ Байцура Т.: Закарпатоукраїнська інтелігенція в Росії, с. 19.

[1] В том часѣ село мало назву Велика Тибава.

[Байцура-2] 2,0 ^2,1 Байцура, Краєзнавчий словник..., с. 66.

[Павленко-3] 3,0 ^3,1 Павленко Г. В., сс. 55–56.

[Пагиря-4] Пагиря В. В., сс. 39–41.

[Алмаши-5] 5,0 ^5,1 Алмашій М., сс. 43–44.

[6] Байцура Т.: Закарпатоукраїнська інтелігенція в Росії, с. 19.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

@@ Рядок 21: / Рядок 21: @@
 |категория склада = Yuriy Ivanovich Venelin
 }}
-'''Ю́рий Ива́нович Вене́лин''' (правдиво — ''Юрий Гуца'', ''Georgius Hutza'' {{ref-la}}; *[[4. мая]] ([[22. апріль|22. апрѣля]] [[Юл. кал.]]) [[1802]], [[Тибава]]<ref>В том часѣ село мало назву Велика Тибава.</ref>, [[жупа Берег]],  [[Мадярске кральовство]], нынѣ [[Свалявскый район]] [[Закарпатска область|Закарпатской области]] — †[[7. апріль|7. апрѣля]] ([[26. марца]] [[Юл. кал.]]) [[1839]], [[Москва]]) — [[Россия|российскый]] и [[Болгария|болгарскый]] [[историк]] и публициста, еден из основательох [[славистика|славистикы]].<ref name="Байцура">Байцура, с. 66.</ref><ref name="Павленко">Павленко Г. В., сс. 55–56.</ref>
+'''Ю́рий Ива́нович Вене́лин''' (правдиво — ''Юрий Гуца'', ''Georgius Hutza'' {{ref-la}}; *[[4. мая]] ([[22. апріль|22. апрѣля]] [[Юл. кал.]]) [[1802]], [[Тибава]]<ref>В том часѣ село мало назву Велика Тибава.</ref>, [[жупа Берег]],  [[Мадярске кральовство]], нынѣ [[Свалявскый район]] [[Закарпатска область|Закарпатской области]] — †[[7. апріль|7. апрѣля]] ([[26. марца]] [[Юл. кал.]]) [[1839]], [[Москва]]) — [[Россия|российскый]] и [[Болгария|болгарскый]] [[историк]] и публициста, еден из основательох [[славистика|славистикы]].<ref name="Байцура">Байцура, Краєзнавчий словник..., с.&nbsp;66.</ref><ref name="Павленко">Павленко Г. В., сс. 55–56.</ref>
 ==Биография==